Ангідротична ектодермальна дисплазія – це спадкове захворювання, яке проявляється генетичними порушеннями у розвитку ектодермальних структур (шкіри, залоз зовнішньої секреції, волосся, зубів). Основні симптоми включають аномалії розвитку або відсутність зубів, тонку та суху шкіру, виражену гіпоплазію потових і сальних залоз, рідке волосся або алопецію, а іноді й агенезію молочних залоз. Діагностика здійснюється лікарем-генетиком на основі специфічних зовнішніх ознак захворювання, а також генетичних аналізів і вивчення спадкового анамнезу. Специфічного лікування ангідротичної ектодермальної дисплазії наразі не існує.
Фактори, що викликають ангідротичну ектодермальну дисплазію
Етіологія ангідротичної ектодермальної дисплазії обумовлена мутаціями певних генів. Найбільш розповсюджена форма захворювання виникає внаслідок пошкодження гена EDA, який розташований на Х-хромосомі. Цей ген кодує білок, званий ектодісплазін-а, порушення в структурі якого призводять до аномального розвитку похідних ектодерми. На сьогоднішній день не відомі ані функції цього білка, ані патогенез порушень, пов’язаних із мутацією гена EDA.
На відміну від багатьох інших генетичних захворювань, що зчеплені з Х-хромосомою, деякі порушення спостерігаються не лише у чоловіків, а й у жінок-носіїв, у яких симптоми ангідротичної ектодермальної дисплазії зазвичай проявляються в більш легкій формі.
У таких жінок спостерігається сухість шкіри, більш раннє формування зморшок, тонке сухе волосся, деформації і патології зубів. Крім того, часто виникають труднощі з грудним вигодовуванням дитини. Все це дозволяє стверджувати, що окремі мутації гена EDA проявляють властивості неповного домінування.
Крім того, до характерного симптому синдрому Кріста-Сіменса-Турена призводять мутації в гені EDAR, який кодує один з рецепторів фактора некрозу пухлини. Цей ген розташований на 2-й хромосомі та успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Як і у попередньому випадку, патогенез цієї форми захворювання залишається невивченим. Також відома рідкісна форма ангідротичної ектодермальної дисплазії, що передається за аутосомно-домінантним механізмом. Її розвиток зумовлений мутаціями гена TDARADD, який кодує білок-рецептор екзодисплазіну-а і розташований на 1-й хромосомі. Вірогідно, патогенез порушень у цьому випадку подібний до того, що спостерігається при поширеній формі синдрому, зчепленій з підлогою.
Ознаки ангідротичної ектодермальної дисплазії
Гіпоплазія шкіри та багатьох різновидів залоз (потових, слізних, молочних) призводить до багатьох різноманітних порушень. Практично повна відсутність потових залоз є причиною легкого розвитку гіпертермії, що особливо небезпечно для дітей – близько третини пацієнтів з ангідротичною ектодермальною дисплазією помирає саме через наслідки перегріву в ранньому дитинстві. Через знижену активність слізних залоз часто виникають кон’юнктивіти, які можуть ускладнюватись кератитом і катарактою. Гіпопластична шкіра часто піддається:
- екзема,
- вторинні бактеріальні,
- грибкові інфекції.
Порушення в розвитку ектодерми також впливають на хрящові та кісткові елементи – розмір лобової кістки збільшується, на ній формуються виражені надбрівні дуги. Перенісся зазнає змін, крила носа, як правило, розвиваються недостатньо, а вушні раковини деформуються.
Типові аномалії зубів, що набувають конічної форми, часто характеризуються недорозвиненістю, можливою відсутністю одного або цілої групи зубів; для ангідротичної ектодермальної дисплазії притаманним є збереження іклів. Через відсутність або аномальне розташування зубів можуть виникати дефекти в мовленні. Інтелектуальний розвиток дитини може відставати від норми для її віку, проте в ряді випадків розумові здібності дорослих, які мають цей синдром, не поступаються здібностям здорових людей. Часто спостерігається дефіцит молочних залоз і сосків (або їх аномальна форма та розташування). Іноді ангідротична ектодермальна дисплазія ускладнюється вродженою глухотою.
Діагностика ангідротичної ектодермальної дисплазії
Діагностика захворювання здійснюється на основі обстеження дитини у генетика, проведення ДНК-тестування та аналізу спадкового анамнезу. Під час огляду пацієнта наявність патології відзначається за характерними комбінаціями ознак та об’єктивним станом хворого. Генетичне визначення захворювання полягає у прямому секвенуванні послідовності гена EDA для виявлення мутацій; дослідження інших, менш поширених мутацій, пов’язаних з ангідротичною ектодермальною дисплазією, наразі не проводиться.
У процесі вивчення спадкової історії особливо важливо звертати увагу на об’єктивний стан матері – часто у неї, як у носія аномального гена, можна виявити ознаки дізембріогенезу. До таких ознак належать:
- суха шкіра,
- ослаблене тонке волосся,
- гіпоплазія молочних залоз, що призводить до проблем з годуванням дитини.
Генетична діагностика наявності мутантної форми гена EDA має певні труднощі, оскільки метод прямого секвенування часто призводить до помилково негативних результатів. Тому для цієї мети застосовуються альтернативні методи генетичного аналізу – наприклад, мультиплексна лігазна реакція.
Методи лікування та прогноз при ангідротичній ектодермальній дисплазії
Специфічного лікування цієї патології не існує, терапія полягає в підтримці нормальної життєдіяльності та запобіганні ускладнень. Для зволоження шкіри використовують спеціальні фармацевтичні або косметичні креми, аномалії зубів коригують шляхом протезування. У зв’язку з порушенням потовиділення, перегрів стає вкрай небезпечним, тому потрібно проявляти особливу обережність у спекотні літні місяці.
Пацієнтів з ангідротичною ектодермальною дисплазією в цей період рекомендовано утримувати в кондиціонованих приміщеннях, обгортати вологими простирадлами для підвищення вологості, а також забезпечувати їх рясним питтям. Крім того, проводиться лікування та профілактика вторинних бактеріальних і грибкових шкірних інфекцій, імуномодулююча терапія. Для запобігання очним ускладненням необхідно регулярно використовувати зволожуючі краплі.
Прогноз розвитку захворювання залежить від ступеня вираженості супутніх порушень і своєчасності виявлення патології. У більшості випадків, якщо діагноз поставлений в ранньому віці дитини і вжиті профілактичні заходи (боротьба з перегрівом, вторинними інфекціями), то прогноз загалом є сприятливим. Щодо інтелектуального розвитку, прогноз зазвичай неоднозначний – з однаковою ймовірністю можливі як розумова відсталість (олігофренія), так і збереження когнітивних здібностей.
