Це захворювання, яке проявляється зменшенням у крові кількості всіх типів клітин крові (лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів). Існує ризик розвитку гострого лейкозу. Найчастіше діагностується у людей похилого віку.
Причини
В залежності від причин, що призвели до виникнення, існує два типи мієлодиспластичного синдрому: первинний і вторинний.
- Первинний варіант виявляється у більшості пацієнтів, але причини його появи залишаються недостатньо вивченими. До факторів, що впливають на його розвиток, належать куріння, підвищений рівень радіації на робочому місці, а також контакти з пестицидами. Спадкові захворювання теж відносяться до факторів ризику (синдром Дауна, анемія Фанконі, нейрофіброматоз).
- Вторинний тип виявляється у невеликої кількості пацієнтів після хіміо- або радіотерапії внаслідок онкологічного захворювання. Ця форма має більш негативний прогноз.
Симптоми
На початкових етапах хвороби симптоми виражені незначно. Захворювання майже не проявляється, за винятком загального нездужання, яке часто пов’язується зі старінням організму. З’являються ознаки, які характерні для більшості анемічних станів:
- задишка,
- підвищена втомлюваність,
- вертиго,
- головний біль,
- збільшена селезінка.
Можливі кровотечі з формуванням гематом, часом важко зупинити втрату крові. Патологія, зазвичай, виявляється під час здачі аналізу крові.
Діагностика
Визначити діагноз може бути досить важко. Належними дослідженнями є:
- загальний та біохімічний аналізи крові,
- істологічне та цитологічне дослідження кісткового мозку,
- цитогенетичний аналіз для виявлення хромосомних аномалій.
У випадку анемії, що не піддається лікуванню, варто підозрювати мієлодиспластичний синдром.
Терапія
У разі відсутності ускладнень пацієнтам радять проходити спостереження у лікаря-гематолога. Якщо існує загроза виникнення анемічного або геморагічного синдромів, а також інфекційних хвороб, то здійснюється симптоматична терапія. Найчастіше проводять переливання крові чи її компонентів. У деяких випадках застосовують хіміотерапію.
Пересадка кісткового мозку вважається найрадикальнішим способом лікування. Якщо лікування не приносить результатів через супутні патології, вік пацієнта чи стадію хвороби, застосовують паліативну терапію, яка допомагає зменшити больовий синдром і полегшити симптоми.
Профілактика
На сьогоднішній день не існує профілактичних заходів для запобігання захворювання, оскільки причини його появи не визначені. Рекомендується мінімізувати контакти з факторами, які можуть сприяти виникненню мієлодиспластичного синдрому або прискорити його розвиток.
