Які хвороби лікує ортопед, як проходить діагностика

Які хвороби лікує ортопед, як проходить діагностика

Лікар-ортопед займається лікуванням спектра захворювань, пов’язаних з побутовими або хронічними травмами, вродженими та набутими патологіями розвитку кісткової тканини, а також ускладненнями на кістково-м’язову систему внаслідок перенесених захворювань. На яких саме дефектах та захворюваннях опорно-рухового апарату кваліфікується лікар, залежить від його спеціалізації.

Напрями ортопедії:

  1. Амбулаторна чи консервативна.
  2. Хірургічна.
  3. Ендопротезування.
  4. Травматологія.
  5. Дитяча та підліткова.

Незалежно від спеціалізації, до сфери кваліфікації ортопеда входить лікування захворювань суглобів, кісток та м’язів.

Перелік захворювань, з якими слід звертатися до ортопеда:

  • захворювання хребта – остеохондроз, сколіоз, кіфоз, спондилолістез;
  • плоскостопість, клишоногість, п’яткова шпора;
  • спадкові захворювання опорно-рухового апарату;
  • артрити, артрози, бурсити;
  • захворювання сухожиль;
  • асептичні некрози;
  • пухлини та пухлиноподібні утворення;
  • травми та посттравматичні ускладнення.

Прийом ортопеда

Перше, що робить лікар, – збирає анамнез та проводить огляд. Фахівець оцінює, наскільки правильно з анатомічної точки зору у пацієнта збудовані кістки, становить прогноз можливих порушень та обирає методи діагностики.

Також лікар оцінює рух пошкоджених суглобів.

Діагностика опорно-рухового апарату

Для діагностики захворювань опорно-рухового апарату застосовують низку апаратних методик:

  • Рентгенографія. Метод використовується виявлення захворювань кісткової тканини, травм.
  • УЗД. Призначається при підозрі на артрози, артрити, дисплазію та інші ушкодження зв’язок та сухожилля.

Ультразвукове дослідження дозволяє оцінити стан міжхребцевих дисків при захворюваннях хребта.

  • Остеосцинтиграфія. Застосовується, якщо виникають складнощі із постановкою діагнозу. Його призначають за підозри на перелом, патології кісткової системи.
  • Пункція суглобів. Основні показання – наявність пухлин або почервоніння тканин, скупчення рідини в області суглобів, зниження їх рухливості. Пункцію призначають за неможливості поставити діагноз іншими способами.
Читайте також:  Як відрізнити небезпечний грип від ГРВІ

Під час загального огляду лікар звертає увагу на форму спини, вигини хребта, симетричність плечового пояса. Також лікар обстежує суглоби у стані спокою, у русі, перевіряє рефлекси.

З якими симптомами потрібно звертатися до ортопеда:

  • хрускіт у суглобах;
  • хворобливі відчуття у хребті, кінцівках;
  • ломота м’язів, скутість рухів;
  • оніміння в області попереку, кінцівок;
  • викривлення постави.

Пацієнти, які зазнали травм або операційного втручання, повинні регулярно відвідувати лікаря-ортопеда для контролю одужання та профілактики ускладнень. Під час консультації лікар на основі анамнезу складає програму реабілітації, яка дозволить якнайшвидше відновити рухові функції.

Навіть за відсутності виражених симптомів ортопедичних захворювань не можна пропускати регулярні огляди лікаря, особливо пацієнтам з хронічними патологіями. Багато захворювань можуть прогресувати, довго не завдаючи пацієнтові незручностей, а пізня діагностика ускладнює лікування та скорочує шанси на повне відновлення.

Під час ортопедичного огляду пацієнту необхідно:

  • максимально точно описувати симптоми, повідомити про можливі спадкові захворювання, якщо такі є;
  • виконувати вправи та рухи, які допоможуть фахівцеві оцінити ступінь ушкоджень.

Важливо звертатися до лікаря від початку прояву симптомів ортопедичного захворювання.

Батькам необхідно звертати увагу на зміну ходи дитини, поява ознак клишонопия, викривлення хребта. Більшість набутих ортопедичних захворювань, зокрема сколіози, простіше піддаються лікуванню в ранньому віці, тому важливо не прогаяти момент і не дати хвороби прогресувати.

Читайте також:  Коліт: види, симптоми, ускладнення, діагностика та методика лікування

Лікування у ортопеда

В ортопедії використовуються консервативні та оперативні методи лікування. При амбулаторній терапії пацієнту призначаються медикаменти: лікарські препарати, уколи, мазі, розтирання. Вони використовуються для зниження больового синдрому та зняття запальних процесів. Ще один важливий метод консервативного лікування – ЛФК. Воно є актуальним при відновленні після травм, операцій.

Заняття проводяться під керівництвом лікаря, складність вправ підвищується поступово, відповідно до стану пацієнта. Фізіотерапію використовують для відновлення після травм, як додатковий захід до медикаментозного лікування та ЛФК. Також важливим методом консервативного лікування та реабілітації є масаж. Він сприяє стимуляції кровообігу, зняття напруги у пошкоджених ділянках.

Для корекції постави, положення стопи або фіксації пошкоджених ділянок лікар може призначити носіння ортопедичних устілок, корсетів та бандажів.

Терапевтична програма розробляється індивідуально, залежно від характеру захворювання, особливостей здоров’я пацієнта та його загального стану. У ряді випадків пацієнту прописують носіння гіпсу, фіксаторів та пов’язок.

Оперативні методи лікування використовуються за неможливості консервативної терапії. Хірургічне втручання дозволяє швидко усунути патологію та відновити пошкоджені ділянки. Протипоказаннями до операції можуть стати похилого віку, наявність аутоімунних та онкологічних захворювань, а також індивідуальні показники здоров’я. В інших випадках хірургія дозволяє позбутися патології радикальним методом та значно покращити якість життя.

Після хірургічного лікування пацієнтам призначається консервативна терапія, спрямовану відновлення організму. Реабілітація проводиться під наглядом лікаря-ортопеда.

Читайте також:  Коронавірус, грип або ГРВІ: як відрізнити ці захворювання

Проведення планової операції має на увазі короткочасну госпіталізацію: від 1 до 3 днів. Пацієнт може лягти до лікарні безпосередньо в день операції чи напередодні. Якщо потрібне термінове хірургічне втручання, його проводять відразу після проведення огляду та консультації. Підготовка займає трохи більше 1-1,5 годин.

Для зняття больових синдромів та запальних процесів лікар може призначити: німесулід реневал; диклофенак реневал, кеторолак, мелоксикам буфус для ін’єкцій. Увага! Є протипоказання. Уважно ознайомтеся з інструкцією та дотримуйтесь вказівок лікаря.

Що потрібно знати пацієнту

Найкраще піддаються лікуванню свіжі травми, тому не варто затягувати з візитом до лікаря. Багато хто після падіння воліє справлятися з симптомами самостійно, і це одна з головних помилок: результатом побутових травм і падінь можуть стати тріщини, розтягування, розриви зв’язок та інші неявні ушкодження, симптоматика яких схожа на звичайний забій.

Відсутність своєчасної діагностики небезпечна наслідками: кістки можуть зростатися неправильно, а місцях розривів утворюються грубі рубці, які заважають руху.

На прийомі у ортопеда необхідно говорити про реальні причини дискомфорту та точно описувати симптоми.

Залежно від специфіки та складності захворювання, лікар-ортопед може призначити огляд у інших профільних фахівців: невролога, ревматолога, ендокринолога або травматолога. Це забезпечить лікуванню хвороби комплексний підхід.

Найголовніше для пацієнта – дотримуватись рекомендацій лікаря-ортопеда, не нехтувати заняттями ЛФК, носінням ортопедичних пристосувань. Чим ретельніше дотримуватиметься програма лікування, тим швидше настане одужання.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар