Субфебрильна температура: фізіологічні та патологічні причини

Субфебрильна температура: фізіологічні та патологічні причини

Температура тіла – важливий показник здоров’я. Відомо, що органи та тканини нашого організму можуть нормально функціонувати лише у певному температурному діапазоні. Небезпека становить як значне підвищення (гіпертермія), і знижена температура тіла.

Людський організм має здатність до саморегуляції. Це стосується температури тіла, яка без будь-яких впливів з боку підтримується приблизно на одному рівні. За це функцію відповідає гіпоталамус.

Температура виникає за рахунок вироблення тепла органами та тканинами. При цьому вона не є рівномірною. Найбільше тепла виробляють м’язи, печінку та нирки, а у поверхневих тканин, особливо шкіри, вища тепловіддача. З усіх органів температурною сталістю відрізняється лише головний мозок: його температура завжди однакова.

Субфебрилітет називається підвищення температури від 37.2 до 37.9. Фахівці наголошують, що таке явище необов’язково зумовлене патологією. В організмі постійно відбувається безліч фізіологічних процесів, які можуть спричинити підвищення температури тіла.

Субфебрильна температура: фізіологічні та патологічні причини

 

Добові температурні коливання тіла

За відсутності патології різниця між ранкової та вечірньої температури досягає 0,5-1,0 °C. Добові коливання внутрішньої температури відбуваються відповідно до так званого “біологічного годинника”.

Якщо виміряти температуру в ранній ранковий годинник, відразу після сну, її значення буде перебувати в діапазоні від 35,60С до 36,10С, і це абсолютно нормально. Вдень при посиленні фізичної активності градусник показує звичне значення в районі 36,60C. Надвечір температура у здорових людей схильна трохи підвищуватися. Зазвичай це відбувається у проміжку між 16.00 та 18.00. У деяких коливання досить суттєві: увечері температура досягає прикордонної позначки 37,20C.

Фізіологічний субфебрилітет легко переноситься і не вимагає прийому жарознижувальних.

Субфебрилітет при фізичних навантаженнях та стресах

Якщо ви знаходитесь на спеці або в сильно натопленому приміщенні, занадто тепло одягнені, це впливає на температуру тіла, провокуючи її підвищення. Субфебрилітет при перегріванні має короткочасний характер. Як тільки температура навколишнього середовища нормалізується, температура тіла теж приходить у норму.

Читайте також:  Інфекційно-токсичний шок: причини захворювання

Це ж відбувається за фізичного навантаження, яке активізує всі процеси, прискорює кровообіг. При жарі та навантаженнях внутрішня температура може підвищуватися на два і більше градусів. При цьому шкіра, навпаки, охолоджується через виділення поту, оскільки гіпоталамус прагне встановити рівновагу між утворенням та віддачею тепла.

Підвищення температури та менструальний цикл

У жінок температура тіла взаємопов’язана з менструальним циклом та коливаннями гормонального фону. При овуляції можуть спостерігатися прояви субфебрилітету, які зберігаються до місячних. Це індивідуальна фізіологічна норма. У деяких жінок субфебрилітет супроводжується вагітністю. Найчастіше це відбувається в першому триместрі, що обумовлено підвищеним виробленням прогестерону. Цей гормон впливає на центр терморегуляції у головному мозку. Саме тому у вагітних температура може підніматися до 372-3740 °C. За статистикою, подібне явище трапляється у 3-5% жінок. Найчастіше субфебрилітет при вагітності супроводжується сонливістю, стомлюваністю, змінами апетиту. До 12-14 тижня ситуація нормалізується.

Якщо субфебрильна температура при вагітності не пов’язана з інфекцією, підвищення не впливає на розвиток плода. За наявності скарг, тривожних симптомів вагітної слід пройти обстеження з’ясування причини поганого самопочуття.

Субфебрильна температура прийому лікарських препаратів

Субфебрилітет лікарської етіології – поширене явище. Багато препаратів провокують підвищення температури. До цього переліку входять барбітурати, протитуберкульозні засоби, препарати пеніциліонової групи, цефалоспорини, атропін, гепарин. Температура може підвищитись, якщо людина проходить лікування антибіотиками або хіміотерапевтичними препаратами. У першому випадку це обумовлено виробленням ендотоксинів, у другому – розпадом пухлинних клітин.

Організм може відреагувати субфебрилітетом на введення вакцини, проведення інвазивних медичних процедур (лікування зубів, протезування).

Читайте також:  Лепра: причини захворювання, основні симптоми

Як правило, така побічна реакція виникає на початку лікування, зрідка через кілька днів або тижнів. Крім підвищення температури пацієнт стикається з іншими ознаками гіперчутливості до компонентів засобу. Це може бути висипання, свербіж, запаморочення, нудота.

Субфебрилітет лікарського походження зникає протягом двох діб після відміни препарату.

Патологічні причини субфебрилітету

Всім відомо, що підвищення температури тіла супроводжує різні захворювання та патологічні стани. Це саме стосується і субфебрилітету. Якщо він зберігається протягом двох і більше тижнів, необхідно звернутися до лікаря, навіть якщо людина нічого не турбує.

Серед патологічних причин субфебрильної температури виділяють:

  • інфекційні ураження;
  • осередки хронічного запалення в органах та тканинах;
  • онкологічні процеси;
  • аутоімунні захворювання;
  • паразитарні інфекції;
  • гормональні порушення;
  • алергічні реакції;
  • залізодефіцитну анемію;
  • ревматологічні захворювання;
  • депресію, психоемоційні порушення.

З субфебрилітетом стикаються пацієнти з хронічними захворюваннями верхніх та нижніх дихальних шляхів, органів травної системи, з ревматизмом, тиреотоксикозом, вегетосудинною дистонією. Причиною підвищеної температури можуть бути доброякісні та злоякісні пухлини, вірусний гепатит, сифіліс – захворювання, які на початкових етапах себе не виявляють якими-небудь специфічними ознаками.

Якщо людина працює з тваринами або нещодавно повернулася з подорожі екзотичними країнами, причиною підвищеної температури може стати паразитарна інфекція. Аналогічна небезпека підстерігає любителів біфштексу “з кров’ю”, сирих яєць та непастеризованого молока – продуктів, які можуть спричинити сальмонельоз та інші кишкові інфекції.

Якщо субфебрильна температура спричинена інфекційною дією, вона важче переноситься, супроводжується погіршенням самопочуття. Поліпшення настає після прийому жарознижувальних препаратів.

Інфекції – далеко не єдина причина підвищеної температури. При тиреотоксикозі щитовидна залоза виробляє надмірну кількість гормонів. Це може призвести до сталого підвищення температури до 370 °C. Залізодефіцитна анемія у деяких людей також супроводжується субфебрилітетом. Ще одна можлива причина неінфекційного підвищення температури тіла – порушення у роботі самого центру терморегуляції. І тут потрібно обстеження у невролога.

Читайте також:  Профілактика дифтерії - гострого інфекційного захворювання

Діагностика та лікування

Пацієнту із хронічно підвищеною температурою необхідно звернутися до терапевта. Для з’ясування причини призначається комплекс обстежень, який включає:

  • загальноклінічні аналізи крові та сечі;
  • біохімічний аналіз крові;
  • копрограму;
  • бактеріологічні посіви на статеві інфекції, туберкульоз;
  • флюорографію;
  • ЕКГ;
  • УЗД органів черевної порожнини;
  • гінекологічний огляд та УЗД органів малого тазу.

За результатами діагностики пацієнта направляють до профільних фахівців: кардіолога, гінеколога, ендокринолога, отоларинголога, стоматолога.

Для уточнення діагнозу можуть призначатися додаткові аналізи: онкомаркери, гормони, ревматоїдний чинник. Як тільки причину виявлено, лікар призначає та контролює лікування.

Термоневроз

Деякі люди відзначають підвищення при психоемоційних навантаженнях. Таким чином, організм реагує на стрес. Цей прояв фахівці називають температурним неврозом.

Для встановлення діагнозу необхідно виключити інші можливі фактори, які призводять до появи субфебрилітету: інфекції, хронічні захворювання. Пацієнту проводять так звану “аспіринову пробу”. Якщо після прийому аспірину температура знизилася, то причиною є інфекція. При термоневрозі температурні показники після прийому аспірину залишаються незмінними.

Субфебрилітет у разі обумовлений реакцією нервової системи на фізичні і психологічні навантаження. З таким явищем найчастіше стикаються підлітки та люди невротичного складу, які найважче реагують на стреси. Дати поштовх розвитку термоневрозу може перенесене захворювання, травма.

У лікуванні термоневрозу пріоритетне значення має зміна пацієнтом свого життя, вміння розслаблятися, справлятися зі стресами. Позитивний ефект має рефлексотерапія, медитація, прийом заспокійливих трав’яних зборів, помірні фізичні навантаження. У важких випадках може знадобитися консультація психолога, психотерапевта. Завданням фахівця є навчити пацієнта справлятися зі стресовими ситуаціями, які провокують термоневроз.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар