Запором називають нерегулярну дефекацію, коли пацієнт відчуває труднощі з випорожненням кишечника. При запорах збільшуються проміжки між дефекаціями, кишечник спорожняється не повною мірою через порушення евакуаторної функції. Калові маси стають щільними, грубими. Їхнє просування завдає пацієнту біль, вимагає тривалого витужування, травмує слизову оболонку кишки.
Запорам піддаються дорослі та діти. Найчастіше таке порушення зустрічається у маленьких дітей та людей зрілого віку. За статистикою, до 20% населення стикається з ознаками утрудненої дефекації. У віці старше 65 років частота патології досягає 26% серед чоловіків та 34% серед жінок.
Запор не розглядається фахівцями як самостійне захворювання. Він є симптомом порушення у роботі різних органів та систем. Щоб нормалізувати евакуаторну функцію кишечника, потрібно виявити та усунути причину погіршення його роботи.
Типи запорів
Залежно від тривалості запори бувають двох типів:
- хронічні;
- епізодичні.
Що стосується епізодичним запором утруднення дефекації спостерігається нетривалий час пов’язані з певної ситуацією. Основні причини цього явища:
- недостатнє вживання рідини;
- зміна раціону харчування та водного режиму (так званий “запор мандрівників”);
- недостатнє надходження клітковини з їжею;
- прийом ліків, які зміцнюють шлунок;
- психоемоційні навантаження;
- вагітність;
- менструація.
Причини хронічних запорів
На відміну від епізодичного хронічний запор набуває постійного характеру. Пацієнт має труднощі з дефекацією протягом кількох місяців. Кількість випорожнень кишечника знижується до двох разів на тиждень, у багатьох випадках пацієнт не може природним способом випорожнити кишечник без використання проносних.
Хронічна затримка випорожнень є симптомом низки захворювань. Насамперед це різні патології ШКТ: панкреатит, виразка, коліт, дисбактеріоз. При цих захворюваннях порушується процес травлення, що призводить до затвердіння калових мас, неповного випорожнення кишечнику. Доброякісні та злоякісні пухлини кишечника створюють перешкоду для просування калових мас і викликають утруднення дефекації.
При порушенні рефлексу дефекації у пацієнта виникає функціональна запор. До регулярної затримки випорожнень також можуть призводити анальні тріщини, геморой, рубцеві зміни товстої кишки.
Позакишкові причини запорів
Порушення дефекації необов’язково зумовлено захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Є й інші причини, через які може відбуватися затримка стільця. З такою проблемою стикаються люди, які ведуть малоактивний спосіб життя. Нестача руху призводить до застійних явищ, робить кишечник атонічним, тобто “ледачим”.
Ще одна можлива причина регулярної затримки випорожнень – ендокринні патології. Від хронічних запорів часто страждають пацієнти з гіпотиреозом – зниженою функцією щитовидної залози, люди із цукровим діабетом, жінки з гінекологічними захворюваннями. Багато жінок регулярно стикаються із запорами перед місячними та під час них. Це спричинено дією гормону прогестерону, який впливає на активність кишківника. Під час місячних утруднена дефекація може бути обумовлена тиском матки.
Пацієнти з неврологічними захворюваннями часто скаржаться на запори. Така проблема виникає на тлі інсульту, пошкоджень та пухлин спинного мозку, хвороби Паркінсона, розсіяному склерозі, судинних захворюваннях мозку.
Хронічні запори психогенного характеру можуть супроводжувати депресію, нервову анорексію, іпохондрію. Якщо регулярна затримка випорожнень виникла після початку курсу медикаментозної терапії, причина утрудненої дефекації може бути саме в ній. Запори як побічний ефект можуть виникати при тривалому прийомі діуретиків, антидепресантів, препаратів зниження тиску.
Пацієнти із системною склеродермією, системним склерозом, вродженою та набутою міопатією стикаються з розладами функції товстої кишки, що призводить до постійних запорів.
Порушення електролітного балансу також спричиняють запори. Вони виникають при нестачі калію, який може бути пов’язаний з його посиленим виведенням при патологіях нирок, надниркових залоз, органів шлунково-кишкового тракту. Гіперкальціємія – надлишковий вміст кальцію – також сприяє запорам.
Обстипація та констипація
Для оцінки тяжкості запору фахівці використовують терміни “обстипація” та “констипація”. Констипацією називають затримку стільця терміном від 48 годин. Спорожнення кишечника відбувається з великою напругою, супроводжується виділенням твердих калових мас.
Обстипація – важчий запор. Калові маси тверднуть, їхня природна евакуація з кишечника стає неможливою.
Чим небезпечний запор
Регулярний стілець – необхідна умова для здоров’я та комфортного самопочуття. У нормі випорожнення кишечника у здорових людей відбувається раз на добу. Нормальним вважається відхилення плюс-мінус чотири години. Близько 10% людей випорожнюють кишечник 3-4 рази протягом двох діб. На цей показник впливає режим харчування, рівень фізичної активності та інші фактори.
Найчастіше дефекація відбувається вранці, після пробудження. Якщо кишечник нормально справляється зі своїм завданням, його випорожнення не викликає дискомфорту, не потребує сильних потуг. У калових масах відсутні сторонні домішки: слиз, кров.
Навіть разова затримка випорожнень негативно впливає на самопочуття. Людина відчуває тяжкість у животі, знижується апетит. Запори призводять до погіршення якості життя. Пацієнти, які страждають на хронічне порушення евакуаторної функції кишечника, скаржаться на головний біль, стомлюваність, дратівливість.
Через нерегулярне спорожнення кишечника страждає весь організм, тому що в ньому накопичуються токсини. Це погано позначається на зовнішності, що з часом призводить до важких захворювань. Запори підвищують ризик розвитку геморою, проктиту, пухлин прямої та товстої кишки.
Діагностика
Для уточнення причини запору потрібне комплексне обстеження. Пацієнту необхідно записатися на прийом до гастроентеролога, ендокринолога, невролога, інших профільних фахівців. Для оцінки стану здоров’я призначаються загальноклінічні аналізи, аналіз на гормони щитовидної залози, проводиться ендоскопічне обстеження кишечника, УЗД органів ШКТ. Для уточнення діагнозу може призначатися КТ чи МРТ.
При обтяженій спадковості, яка пов’язана з тяжкими захворюваннями кишківника у родичів (поліпоз, рак), пацієнту показано колоноскопію. Цю діагностичну процедуру варто проходити всім людям старше 50 років з метою профілактики.
За статистикою, до 80% пацієнтів із хронічними запорами не мають органічних порушень, тобто утруднення дефекації обумовлено неправильним раціоном та способом життя.
Лікування
При затримці випорожнень багато пацієнтів займаються самолікуванням, приймаючи проносні та роблячи клізми. Проносні засоби бувають натуральними (фітозбори) та синтетичними. Найчастіше використовують листя сенни, кору жостеру, рицинова олія, препарати на основі фенолфталеїну, магнію сульфату.
Це дає тимчасове полегшення, проте призводить до негативних наслідків. Систематичне застосування проносних призводить до атонії товстого кишківника. Організм втрачає здатність проводити дефекацію без допомоги ззовні, тобто людина змушена постійно приймати препарати. Розвивається звикання, через яке ефективність ліків знижується, та пацієнт змушений збільшувати дозування.
Крім звикання, безконтрольний прийом проносних викликає інші негативні ефекти:
- дискінезію;
- порушення балансу електролітів;
- погіршення всмоктування поживних речовин;
- дисбактеріоз;
- порушення у роботі печінки, нирок.
При призначенні проносних лікар визначить тривалість їх прийому, і цим рекомендаціям слід дотримуватися.
Якщо запор виник на фоні ендокринної патології або іншого серйозного захворювання, для нормалізації дефекації слід впливати на причину порушення. Лікар насамперед призначить препарати та процедури, які допоможуть компенсувати негативні наслідки хвороби, тим самим допомагаючи позбавитися її симптомів, у тому числі і запорів.
Дієтотерапія
Для стійкої нормалізації випорожнень пацієнту необхідно переглянути своє меню. Воно має містити:
- свіжі овочі та фрукти;
- кисломолочну продукцію з живими лакто- та біфідобактеріями;
- висівки, хліб із борошна грубого помелу, продукти з клітковиною та харчовими волокнами;
- рослинна олія.
Об’єм їжі для дорослої людини має становити не менше кілограма на день. Обов’язково потрібно випивати до двох літрів рідини.
Слід уникати продуктів, які зміцнюють шлунок. Насамперед це сир, яйця, страви з рису, продукти з великим вмістом пектину. Варто обмежити вживання шоколаду, солодощів, макаронних виробів (особливо з борошна м’яких сортів пшениці), хліба з пшеничного борошна, свіжого молока, бобових страв. Ці продукти сприяють підвищеному газоутворенню, погіршують перистальтику кишок.
Важливим у лікуванні запорів є відмова від малорухливого способу життя. Щодня приділяйте 30-50 хвилин ходьбі чи іншій фізичній активності.
