Що таке хвороба Гоше та чому вона виникає. Симптоми, діагностика та лікування

Що таке хвороба Гоше та чому вона виникає. Симптоми, діагностика та лікування

Хворобу Гоше інакше називають сфінголіпідозом або глюкозилцерамідним ліпідозом. Це захворювання має спадковий характер і викликане генетичною патологією. Як окреме захворювання, хвороба Гоше була відкрита в 1882 році французьким лікарем Філіпом Гоше. Йому довелося лікувати пацієнтку, у якої було виявлено специфічні зміни у тканинах селезінки. Врятувати жінку не вдалося через зараження крові.

За кілька десятиліть пан Гоше зіткнувся з аналогічним клінічним випадком. Фахівцеві вдалося визначити, що в тканинах селезінки накопичується глюкоцереброзід і цей процес супроводжується недостатністю ферменту глюкоцереброзідази. На підставі результатів обстеження фахівець припустив, що ці зміни пов’язані з генетичною патологією.

Як явище хвороба Гоше зустрічається досить рідко. З 70 тисяч піддослідних мутаційний ген виявили лише в однієї людини. При цьому помічено, що у деяких народів поширеність такого захворювання у кілька десятків разів вища. Це зумовлено історико-культурними традиціями, які допускають шлюби між людьми, які перебувають у спорідненості.

Що таке хвороба Гоше та чому вона виникає. Симптоми, діагностика та лікування

Особливості захворювання та ризик передачі потомству

Хвороба Гоше належить до розряду спадкових ферментопатологій. Через недостатнє вироблення лізосомальних ферментів порушується жировий обмін. Лізосоми є клітинними органелами – компонентами клітин, які містять кілька десятків гідролітичних ферментів. Вони потрібні для розщеплення білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот. Через неправильну роботу лізосом виникають так звані хвороби накопичення, при яких у клітинах накопичуються ліпіди, мукополісахариди, глікопротеїни. Спадкових хвороб накопичення на сьогоднішній день відомо понад п’ятдесят.

При хворобі Гоше через недостатність ферменту бета-глюкозидази порушується розщеплення глікосфінголіпідів – сполуки ліпідів і вуглеводів. В нормі фермент відщеплює глюкозу від глюкоцереброзид. Якщо цього немає, макромолекули накопичуються у клітинних структурах, утворюючи звані клітини Гоше. Їх інакше називають пінистими клітинами через характерну форму. За порушення обміну жирів починаються розлади у роботі різних органів прокуратури та систем. Найсильніше страждають печінка, селезінка, кістковий мозок, опорно-руховий апарат.

Хвороба успадковується автосомно – рецесивним способом. Якщо в обох батьків є дефектний ген, ризик народження дитини з ферментною патологією становить 25%. Імовірність того, що новонароджений буде носієм пошкодженого гена, досягає 50%, якщо мутація є тільки в одного з батьків або обох.

Парам, чиї близькі родичі хворі на хворобу Гоше, показано медико-генетичне консультування. У першому триместрі вагітності проводять аналіз амніотичної рідини, щоб визначити рівень активності ферменту у плода. При виявленні патології жінці пропонується перервати вагітність.

Читайте також:  Кліщовий енцефаліт: симптоми, лікування

Симптоми хвороби Гоше

Симптоми захворювання визначаються типом хвороби Гоше. Існує три різновиди патології. Спільними для всіх типів є збільшення у розмірах печінки та селезінки, що заважає їхній нормальній роботі, порушення в системі кровотворення. В іншому симптоматика та вік прояви патології залежать від виду захворювання.

Перший тип

Цей різновид є найпоширенішим. Відразу після народження у дитини починається поступове збільшення печінки та селезінки, проте клінічні прояви патології наступають пізніше. У деяких пацієнтів хвороба проявляється лише до 30 – 40 років.

Порушення системи кровотворення проявляються анемією, зниженням рівня тромбоцитів, кровоточивістю. Пацієнти скаржаться на біль у кістках та суглобах. У дітей можуть спостерігатися деформаційні зміни, через які порушується робота опорно-рухового апарату. Також хвороба негативно впливає на зростання дитини: зазвичай дитина із захворюванням Гоше зростає нижче середнього зросту. Через негативний вплив захворювання на кісткову тканину пацієнти з хворобою Гоше схильні до остеопорозу, переломів.

У дорослих пацієнтів захворювання може виявлятись підвищеною пігментацією шкіри. На обличчі та ногах з’являються жовті та коричневі плями, в області навколо очей можуть виникати почервоніння.

Другий тип

Він зустрічається рідко та характеризується проявом у ранньому дитячому віці. Як правило, це відбувається у перші півтора роки життя.

Як і при першому типі, ферментна патологія проявляється збільшенням печінки та селезінки. У новонародженого порушені ковтальні рефлекси, можуть виникнути проблеми з диханням. Клітини Гоше формуються в ЦНС, що проявляється неврологічними розладами.

Дитина помітно відстає у фізичному та психічному розвитку. До року у нього знижений тонус м’язів, а згодом виникає гіпертонус. Він найсильніше проявляється в області шиї та кінцівок, обмежує рухливість, викликає біль. Гіпертонус призводить до спазм, паралічу. З неврологічних проявів можна назвати судоми. У багатьох пацієнтів розвивається косоокість. Діти з хворобою Гоше другого типу схильні до пневмонії, яка протікає у важкій формі.

Особливістю патології є те, що вона погано піддається лікуванню та призводить до тяжкої інвалідності з дитинства, ранньої загибелі пацієнта.

Читайте також:  Хвороба Лайма

Третій тип

Перші симптоми хвороби проявляються у 2 – 3 роки. При обстеженні виявляють збільшення печінки та селезінки. У дитячому чи підлітковому віці починається поразка ЦНС, що викликає характерні зміни. У дитини виникають спазми м’язів та судоми, розвивається косоокість, з’являється гіпертонус м’язів, можуть спостерігатися проблеми з ковтанням та диханням.

Поступово знижуються пізнавальні функції, дитина втрачає здатність говорити, писати. Хвороба проявляється емоційною нестійкістю, аж до психозів. Підлітки відстають у статевому розвитку.

Особливість хвороби Гоше третього типу полягає у швидкому прогресуванні та погіршенні стану пацієнта.

Ускладнення сфінголіпідозу

Без лікування пацієнти можуть загинути через серйозні порушення в роботі печінки та селезінки, в яких насамперед накопичуються клітини Гоше. Найбільш небезпечними життя є другий і третій тип захворювання, у яких уражається ЦНС. У пацієнтів відбуваються зміни у структурі спинного та головного мозку. Спазм гортані та порушення дихальної функції можуть призвести до гострої кисневої недостатності та смерті від ядухи. Через зниження рівня тромбоцитів зростає ризик кровотечі, яка через великий масштаб небезпечна для життя.

При першому типі сфінголіпідозу в першу чергу страждає опорно-рухова система. У пацієнта руйнується кісткова тканина, втрачається її щільність. У разі травми це призводить до серйозних переломів. Також можуть спостерігатися інфекційні ураження кісток.

Через спазми та параліч пацієнт відчуває складності та самостійним пересуванням, потребує постійної допомоги та догляду.

Діагностика

При підозрі на спадкову ферментну патологію необхідно пройти обстеження цілої низки фахівців: генетика, ендокринолога, гематолога, психіатра, офтальмолога, невролога. Слід розуміти, що за деякими симптомами хвороба Гоше збігається з кістковим туберкульозом, вірусним гепатитом, гемобластозом та іншими захворюваннями, тому для встановлення діагнозу призначають великий комплекс процедур.

Загальноклінічний та біохімічний аналіз крові

За результатами лабораторного дослідження виявляється зниження гемоглобіну, лейкоцитів та тромбоцитів. За результатами біохімії можна визначити, що активність глюкоцереброзідази знижена.

Ферментний аналіз клітин

Як матеріал для дослідження використовуються зразки сухої крові та фібробласти шкіри. При хворобі Гоше виявляють знижену активність ферменту глюкозидази при яскраво вираженому підвищенні активності ферменту під назвою хітотріозидазу.

Дослідження кісткової тканини та кісткового мозку

Щоб унеможливити онкологічні захворювання системи кровотворення, пацієнту проводять дослідження кісткового мозку. При хворобі Гоше у ньому виявляють характерні цієї патології клітинні структури.

Читайте також:  Аневризм головного мозку: що це?

Для оцінки стану кісткової тканини призначають денситометрію, МРТ, рентген. У пацієнта спостерігаються остеопенія та остеопороз, осередки остеонекрозу.

Діагностика внутрішніх органів

Найперший маркер хвороби Гоше – збільшення печінки та селезінки. Для виявлення патології проводять УЗД органів черевної порожнини чи МРТ.

Генетичний аналіз

Якщо за результатами комплексної діагностики не вдасться точно визначити наявність патології, призначається спеціальний ДНК – тест, який підтвердить або спростує наявність дефектного гена.

Лікування хвороби Гоше

Терапія хвороби Гоше насамперед спрямовано заповнення ферментної недостатності. Пацієнт постійно приймає препарати на основі рекомбінантної глюкоцереброзидаз, яка вводиться за допомогою внутрішньовенних ін’єкцій. Таке лікування дає позитивний ефект при першому та третьому типах захворювання. У деяких пацієнтів розвиток хвороби вдається зупинити, вони можуть проводити звичайний спосіб життя.

У США та європейських країнах людям з помірними проявами захворювання призначають субстрат – редукуючу терапію. Як ліки використовують інгібітори глюкозилцерамідсинтази. Їх застосування зменшує утворення субстрату глікосфінголіпідів та уповільнює їх накопичення за рахунок прискорення катаболізму макромолекул.

Лікування хвороби Гоше також включає лікарську терапію, яка уповільнює руйнування кісткової тканини. Насамперед це препарати кальцію та вітаміну D, продукти, багаті на цей мінерал. При інфекційних ураженнях кісток показано антибактеріальну терапію. Для зняття болю призначають нестероїдні протизапальні препарати.

Для зменшення неврологічної симптоматики використовуються міорелаксанти, ноотропні препарати.

При другому типі хвороби Гоше необхідно стежити за дихальною активністю, своєчасно усувати збої, які можуть призводити до зупинки дихання.

Деяким пацієнтам із сфінголіпідозом проводиться хірургічне видалення селезінки, пересадка кісткового мозку.

Тривалість життя при хворобі Гоше

Найбільш сприятливий результат уражає першого типу захворювання. Він проявляється пізно і краще за інших піддається лікуванню, що дозволяє пацієнту дожити до зрілого віку. При третьому типі тривалість життя більшості пацієнтів раніше становила 15-17 років, але завдяки вдосконаленню лікування багатьом вдається доживати до 30-40 років.

Найнесприятливіший прогноз характерний для другого типу. Патологічні зміни з’являються у перші місяці життя, і хвороба швидко прогресує. Більшість хворих помирає протягом перших двох років життя.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар