Пієлонефрит: опис, причини виникнення, симптоми та методи лікування

Пієлонефрит: опис, причини виникнення, симптоми та методи лікування

Пієлонефрит – це запалення нирок, що протікає у гострій чи хронічній формах. Під впливом ряду факторів відбувається ураження чашково-мисливської та канальцевої системи, паренхіми нирок. При захворюванні пацієнт відчуває біль у районі попереку, запалення супроводжується підвищеною температурою. Гострий перебіг захворювання потребує негайного лікування, у деяких випадках госпіталізації. Діагностичні заходи та складання плану лікування здійснює нефролог чи уролог. За відсутності терапії можливий розвиток тяжких ускладнень.

Загальні відомості

При пієлонефриті відбувається інфікування верхнього відділу сечовидільної системи. Залежно від причини виділяють кілька форм перебігу хвороби:

  1. Первинне чи вторинне. Патологія виникає самостійно або внаслідок попередніх патологій, інфекцій, аномалій будови, отриманих травм.
  2. Гострий або хронічний. Має яскраво виражений характер або мляву течію.
  3. Одностороннє чи двостороннє. Поразка однієї чи двох нирок.

У більшості випадків пієлонефрит переходить у хронічну форму, яка найчастіше має прихований характер. Осередок поширення інфекції може зберігатися протягом усього життя, при цьому пацієнт не відчуває жодних симптомів. Але при ослабленні імунітету пієлонефрит загострюється знову.

Пієлонефрит: опис, причини виникнення, симптоми та методи лікування

 

Симптоми пієлонефриту

Гострий перебіг захворювання характеризується такими проявами:

  • болючі прояви в районі попереку, що мають «гризливий» характер;
  • температура тіла підвищена до 39-400С;
  • виснаження, слабкість;
  • лихоманка;
  • втрата апетиту;
  • нудота та блювання;
  • поява набряків;
  • біль при сечовипусканні та порушення процесу виведення сечі;
  • ниркова колька з гострим болем при обструкції сечовивідних шляхів;
  • сеча каламутна, біла при розвитку гнійного процесу;
  • вкраплення крові при сечокам’яній хворобі та при великому ураженні нирок.

Симптоматика при хронічній формі пієлонефриту змащена, симптоми відрізняються:

  • болі в ділянці попереку мають слабовиражений характер;
  • присутні часті позиви до спорожнення сечового міхура;
  • артеріальний тиск підвищено.

Ігнорування таких проявів та відсутність належного лікування може призвести до переродження ниркової тканини. Згодом це може спричинити ниркову недостатність.

Причини пієлонефриту

Головною причиною розвитку патології є агресивна патогенна чи умовно-патогенна флора. Спровокувати захворювання можуть ентерококи, синьогнійна паличка, протей, стафілокок. Ці бактерії є в будь-якому організмі, але імунна система їх пригнічує. Але при зниженні захисних сил організму інфекція проникає у сечовидільну систему та призводить до запалення.

Читайте також:  Шийний остеохондроз: причини, симптоми, діагностика, способи лікування

На розвиток захворювання впливають такі фактори:

  1. Вік. Пієлонефриту піддаються діти віком до 7 років і люди похилого віку.
  2. Приналежність до жіночої статі. Частий розвиток патології у жінок пояснюється короткою уретрою та гормональними збоями. У чоловіків це захворювання діагностують у 3-5 разів рідше. Запалення може поширюватися за висхідним принципом, через сечовий міхур або уретру, гематогенним і лімфогенним шляхом.
  3. Інтимна гігієна Ігнорування правил гігієни, зокрема, на початку статевого життя може спровокувати розвиток пієлонефриту.
  4. Переохолодження. Тривале перебування у холодному приміщенні, з мокрими ногами, сидіння на холодному може призвести до розвитку інфекційного захворювання.
  5. Застій. Рідкісне сечовипускання, стримування провокує поширення бактерій.
  6. Зворотний закид сечі. Везикуло-уретральний рефлюкс найчастіше проявляється у дитячому віці, пояснюється вродженими аномаліями та нездатністю організму контролювати клапани.
  7. Вагітність. Під час виношування плода нирки працюють в інтенсивному режимі, відбувається перебудова гормональної системи. Всі ці фактори підвищують сприйнятливість організму до різноманітних інфекцій.
  8. Імунодефіцит. Такий стан позначається на роботі всього організму, немає природного захисту від інфекцій.
  9. Внутрішня інфекція. У разі розвитку гайморитів, тонзилітів інфекції можуть вражати інші органи людини.
  10. Гормональні захворювання. Хвороби щитовидної залози, діабет.
  11. Хвороби нирок. При нирковій недостатності, сечокам’яній патології може збільшуватися вразливість до різноманітних інфекцій.
  12. Оперативне втручання. При бужуванні в результаті операцій установки катетера можливе інфікування патогенними мікроорганізмами.
  13. Аномалії та травми. Вроджені патології та порушення роботи системи сечовиділення можуть перешкоджати нормальній роботі нирок, провокувати застої сечі, викликати розмноження бактерій.

Методи діагностики

При гострій формі захворювання потрібно госпіталізація хворого, тому діагностика проходить в умовах стаціонару. Вона включає огляд з пальпацією та простукуванням попереку, зняття температурних показників, лабораторні та апаратні дослідження.

Читайте також:  Ботулізм. Симптоми, лікування

Апаратні методи діагностики включають УЗД нирок та рентген з контрастом. Проведення МРТ та КТ дозволяє вивчити особливості нирок та судин, виявити аномалії розвитку та обструкції. Лабораторні дослідження включають загальний аналіз крові, де розглядається ШОЕ та вміст лейкоцитів. Проведення біохімічного аналізу дозволяє визначити вміст калію, креатиніну, сечовини. Серологічні дослідження допомагають виявити антитіла до збудника інфекції. Потрібний бактеріологічний та загальний аналіз сечі, проба по Зимницькому. Аналіз сечі за Нечипоренком, Амбурже дозволяють побачити більш чіткі значення. У разі відхилення рівня калію від норми може бути призначений гемодіаліз.

Ускладнення

Сприятливий прогноз можливий при своєчасному лікуванні та дотриманні хворим на рекомендації лікаря. У разі розвитку гострого пієлонефриту пацієнт має шанси на повне одужання через три місяці від початку лікування. Інакше хвороба перетворюється на хронічну форму. Можливий розвиток ускладнень, пов’язаних з:

  • карбункулої нирки;
  • паранефритом;
  • нирковою недостатністю;
  • сепсисом.

Відсутність лікування призводить до переходу захворювання на термінальну фазу. У пошкодженій нирці збирається гній, є продукти розпаду, діагностується піонефроз. Такий стан потребує оперативного втручання щодо видалення нирки. Своєчасне та грамотне хірургічне втручання дає сприятливі прогнози на покращення стану пацієнта.

Пієлонефрит є найбільшою загрозою для дітей, людей похилого віку, пацієнтів з ослабленими імунітетом.

Лікування пієлонефриту

При пієлонефриті терапія включає комплекс заходів: прийом медикаментозних препаратів, дієту, дотримання режиму, фізіо- і фототерапію. Хворому призначають препарати наступних груп:

  • антибактеріальні засоби (широкий спектр дії);
  • спазмолітичні препарати;
  • сечогінні лікарські засоби;
  • для запобігання наслідкам прийому антибіотиків – пребіотики та пробіотики.

За хронічної форми захворювання лікар підбирає індивідуальну програму лікування. Ґрунтується на результатах бактеріологічного посіву, аналізів щодо стійкості патогенних мікроорганізмів до антибіотиків.

Лікар на підставі діагностики та постановки діагнозу може призначити: дротаверин, німесулід реневал, диклофенак реневал. Увага! Медикаментозне лікування визначає лікар.

Програма лікування для жінок

План терапії жінок спрямовано відновлення сечовипускання, забезпечення нормального відтоку сечі, усунення вогнища запалення. Терапія включає прийом антибактеріальних препаратів, уросептиків. При терапії хронічної форми досягти стійкої ремісії можна через 1,5-12 місяців. Необхідна корекція живлення з підвищеним вмістом складних вуглеводів, потрібний контроль споживання рідини. Курс лікування становить до 2 тижнів.

Читайте також:  Що робити, якщо гланди запалилися?

Програма терапії для чоловіків

Лікування пієлонефриту у чоловіків включає курс прийому антибактеріальних препаратів. При гострому болю призначаються спазмолітики. У деяких випадках необхідне встановлення катетера для сечового міхура, процедура виконується у стаціонарних умовах. Після проходження курсу лікування гострої форми призначається прийом антиоксидантів, вітамінів, сечогінних засобів. Додатково хворому слід дотримуватися дієти. Її метою є нормалізація роботи імунної системи, зниження навантажень на систему сечовиділення.

Оперативне втручання

При пієлонефриті операція потрібна у виняткових випадках. Для усунення вогнища запалення виконується:

  1. Пієлостомія. Передбачає формування свища, яким відходитиме сеча.
  2. Нефропієлостомія. Виконується дренування через ниркову балію.
  3. Декапсуляція. Усунення фіброзної капсули.
  4. Нефректомія. Здійснюється при великому ураженні нирки, заповненні гноєм. Припускає видалення нирки.

При виникненні рецидиву протягом року потрібний диспансерний облік та контроль аналізів.

Фітотерапія та дієта

1. При лікуванні пієлонефриту активно використовують засоби на рослинній основі. Їх прийом знижує токсичне навантаження на печінку. Застосовуються препарати з вмістом ромашки, кропу, деревію, ортосифону, мучниці, череди. Прийом рослинних засобів особливо ефективний у період ремісії.

2. Корекція харчування необхідна протягом усього періоду лікування до одужання. Це дозволяє знизити навантаження на нирки та зняти запалення. Основні вимоги до раціону:

  • виключити солоні, гострі продукти;
  • відмовитися від енергетиків, алкогольних напоїв, кави та чаю;
  • знизити вживання кислих продуктів, віддаючи перевагу слабокислим;
  • суттєво зменшити вживання білка, зокрема м’ясних продуктів;
  • за добу пити щонайменше 2,5-3 літрів рідини виведення токсинів.

3. Необхідно суворо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо лікування та харчування. Основною складністю є збереження вогнищ запалення, що викликають рецидиви захворювання.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар