Хто такий пульмонолог і які захворювання він лікує

Хто такий пульмонолог і які захворювання він лікує

Пульмонолог – фахівець, який виявляє та лікує захворювання органів дихання. До цієї категорії входять патології дихальних шляхів, легень, плеври. Як окрема галузь медицини пульмонологія розпочала своє існування лише у 20-му столітті. Раніше хворобами органів дихання займалися терапевти, хірурги. Нині пульмонологи працюють у зв’язку з фахівцями інших профілів. Насамперед це – фтизіатри, які займаються лікуванням туберкульозу.

Якщо захворювання дихальної системи створює загрозу для життя пацієнта, до лікування підключається реаніматолог, який знімає гострий стан. Коли людина потребує операції, нею займається торакальний хірург.

Якщо на прийомі у пульмонолога діагностовано захворювання верхніх дихальних шляхів, лікар дає направлення до ЛОР. При порушенні функцій дихального апарату на фоні алергічної реакції пацієнту потрібна консультація алерголога. Окремим напрямком у пульмонології є лікування пухлинних процесів у тканинах органів дихальної системи. Ним займається пульмонолог-онколог.

Хто такий пульмонолог і які захворювання він лікує

Які хвороби лікує пульмонолог

До групи захворювань входять:

  • пневмонії різної етіології;
  • хронічний та обструктивний бронхіт;
  • запалення альвеол;
  • плеврит;
  • гнійний абсцес легені;
  • хронічна обструктивна хвороба легень;
  • астма;
  • муковісцидоз;
  • емфізема.

Симптоми пульмонологічних захворювань схожі на застуду, патології ЛОР-органів. У більшості випадків пацієнти звертаються до терапевта або отоларинголога, перш ніж потрапити до пульмонолога.

Усі легеневі захворювання умовно поділяються на дві групи: обструктивні та рестриктивні. До обструктивних відносять бронхіт, астму, емфізему, муковісцидоз. Спільним між цими патологіями і те, що вони викликають труднощі при видиханні повітря. Швидкість видиху нижча, ніж у здорових людей, у легенях залишається більше повітря. Симптоми обструктивних захворювань посилюються при фізичних навантаженнях, коли дихання частішає.

Читайте також:  Мікроінфаркт: чому так називається, як діагностувати та лікувати

При рестриктивних хворобах порушується процес вдиху. Це відбувається через неможливість легень розширитися до нормального обсягу. Таке явище відбувається при легеневому фіброзі, м’язовій дистрофії, хворобах хребта.

У всіх випадках патології проявляють себе задишкою, що посилюється при фізичній активності.

У яких випадках слід звертатися до пульмонолога

Основною ознакою порушення роботи бронхолегеневої системи є кашель. Рекомендується консультація пульмонолога у таких випадках:

  • у пацієнта сильний надривний кашель без слизових виділень із ознаками утрудненого дихання;
  • кашель зберігається тривалий час, він може бути сухим або з харкотинням;
  • у мокротинні виявлено домішки крові, гною;
  • кашель супроводжується болем у грудях, при вдиху відчуття посилюються;
  • у пацієнта на фоні кашлю спостерігаються інші симптоми: температура, слабкість, підвищене потовиділення, задишка;
  • кашель посилюється у вечірній та нічний час, з’являються ознаки задухи;
  • при дії холоду, тепла, пилу та інших факторів пацієнт має проблеми з диханням;
  • спостерігаються постійні рясні виділення з носа, при глибокому вдиху виникають спазми.

Причин виникнення бронхолегеневих захворювань досить багато. Насамперед це куріння, дихання забрудненим повітрям. У групі ризику – працівники шкідливого виробництва, жителі великих міст із поганою екологічною обстановкою.

Багато хвороб носять інфекційний характер: їх викликають віруси та бактерії. Найважче такі захворювання протікають у дітей та людей похилого віку. За наявності хронічних хвороб верхніх дихальних шляхів, частих застудах також підвищується ймовірність бронхолегеневої патології.

Вона може виникнути при прийомі лікарських засобів, проходженні променевої терапії. Деякі захворювання мають уроджений характер. До цієї групи належать муковісцидоз, який є генетичною патологією. Вона може проявляти себе з перших днів життя або вже у дорослому віці. З несприятливою спадковістю також пов’язують розвиток саркоїдозу, який є аутоімунне захворювання. Воно вражає легкі та інші органи.

Читайте також:  Макроглобулінемія Вальденстрема: причини захворювання, основні симптоми

Як ставлять діагноз

Для діагностики пульмонологічного захворювання на пацієнта призначається комплекс процедур. Насамперед йдеться про дослідження біоматеріалу: крові та мокротиння. Загальноклінічний аналіз крові показує рівень лейкоцитів та еритроцитів. По ньому визначають, чи є в організмі запальне захворювання, у якій фазі воно знаходиться. Також можуть бути призначені алергопроби, які допомагають підтвердити або виключити алергічну природу хвороби.

Інформативним є бакпосів мокротиння. По ньому визначають збудника патології та підбирають антибактеріальну терапію.

За підозри на муковісцидоз призначаються спеціальні діагностичні дослідження, які допомагають виявити мутації генів.

З апаратних методів найчастіше використовують рентгенографію та рентгеноскопію. Обидва належать до методів променевої діагностики. При рентгенографії лікар отримує знімок грудної клітки та оцінює поточний стан. При рентгеноскопії замість фотографії виходить відео. По ньому можна оцінити роботу органу у процесі дихання.

Аналогічні можливості має бронхоскопія, завдяки якій можна розглянути слизову оболонку бронхів, взяти зразки біоматеріалу. При підозрі на кісту пухлина пацієнту показана комп’ютерна томографія.

Під час огляду пацієнта лікар використовує методи функціональної діагностики з метою оцінки обсягу вдиху, швидкості дихання та інших показників.

Методи лікування

Для лікування пульмонологічних захворювань застосовуються хірургічні методи, лікарська терапія, фізіотерапевтичні процедури. За результатами обстеження лікар підбирає комплексне лікування, яке спрямоване на полегшення симптомів та усунення їх причини.

При запальних захворюваннях бактеріальної етіології призначають антибактеріальні препарати. Вони використовуються в лікуванні бронхітів та пневмоній. Нестероїдні протизапальні засоби показані при набряках.

Читайте також:  Лихоманка Ласса: причини захворювання, основні симптоми

Для поліпшення відділення мокротиння призначають відхаркувальні препарати. Також застосовуються препарати для усунення бронхоспазму, засоби для розширення бронхів, придушення кашльового рефлексу. При плевритах та пневмотораксі показано введення в уражену ділянку антисептичних засобів. Воно виконується за допомогою ендоскопії чи методом плевральної пункції. Попередньо торакальний хірург відкачує рідину або гній, потім починає антисептичну обробку порожнини.

З фізіотерапевтичних процедур використовують електрофорез, прогрівання, інгаляції, лікувальну фізкультуру, дихальну гімнастику.

Багато пульмонологічних захворювань несуть пряму загрозу життю. Наприклад, пневмонія – запалення легенів – посідає шосте місце за кількістю смертей у всьому світі. Пацієнту з тяжкими патологіями може знадобитися термінова хірургічна допомога, киснева терапія. У разі лікування проводиться з урахуванням медичного закладу. При хронічній патології лікар підбирає індивідуальну програму лікування, яка спрямована на усунення симптомів та профілактику загострень.

Профілактика

Профілактика бронхолегеневих захворювань полягає у відмові від шкідливих звичок, дотриманні заходів безпеки при роботі в несприятливих умовах (пил, хімічні випари), регулярному проходженні флюорографії для оцінки стану органів дихання.

Для захисту від інфекційних захворювань важливо дотримуватись правил особистої гігієни, вживати заходів безпеки в період несприятливої епідеміологічної обстановки. Загартовування, правильне харчування – важливі фактори, які допомагають зберегти добрий імунітет та знизити ризик зараження.

Для тренування дихальної системи корисно займатися фізичними вправами, співати, грати на духових інструментах.

Якщо у пацієнта діагностовані патологічні процеси в легенях, важливо регулярно проходити профілактичні огляди, дотримуватися рекомендацій лікаря.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар