Сибірка: що це, як передається, як протікає, методи лікування

Сибірка – інфекційне захворювання, яке відноситься до зоонних інфекцій. Вражає сільськогосподарських тварин та людини. Протікає швидко, з гострими симптомами, має високий ризик сильної інтоксикації організму, ускладнень та смерті.

Загальні відомості про сибірку

Збудник захворювання – бактерії виду Bacillus anthracis. Вони проникають в організм через пошкодження на шкірі або через слизову оболонку органів дихання та травлення.

Сибірка: що це, як передається, як протікає, методи лікування

Найчастіше хвороба вражає шкірні покриви (95%), до 5% поразки стосуються легень, близько 1% – кишечника.

Найбільш поширена форма захворювання у людей – карбункульозна. Крім цього розвивається запалення лімфовузлів, уражаються внутрішні органи, розвивається серозно-геморагічне запалення шкіри.

Патогенез – що відбувається в організмі

Збудник захворювання Bacillus anthracis відноситься до грампозитивних бактерій. Сприятливе середовище для їх розмноження – м’ясопептонне. Збудник добре переносить високі температури та стійкий до дезінфікуючих засобів. Суперечки збудника мають властивість зберігатися протягом кількох років, а вегетативні форми гинуть під впливом дезінфектантів та кип’ятіння.

Бактерія потрапляє в організм через шкірні ушкодження, набагато рідше – через слизову оболонку органів травлення та дихання. Насамперед ушкоджуються відкриті ділянки: шкіра рук і голови, рідше ніг та тулуба. Патогенез залежить від дії токсинів, що виділяються збудником. Розмноження у шкірних покривах відбувається через кілька годин після зараження. У місцях ураження утворюються капсули, відбувається вироблення екзотоксину, що призводить до набряклості та некрозу. На місці ураження утворюється карбункул.

Серозно-геморагічне запалення проявляється у вигляді некрозу та лімфоденіту. На початковій стадії спостерігається ураження найближчих лімфатичних вузлів, інфекція поширюється лімфосудами. Наступний етап – генералізація, коли він шкідливі мікроорганізми проникають до інших органів гематогенним способом. Генералізація при шкірній формі з розривом бульбашок та проникненням збудника в кров виникає рідше. Найчастіше сепсис є наслідком захворювання, при якому збудник проник через слизову оболонку травного тракту або дихальних шляхів. Через порушення бар’єрної функції лімфовузлів розвивається інфекційно-токсичний шок.

Читайте також:  Гематолог: що це за лікар та які хвороби лікує

Форми сибірки

Фахівці виділяють шкірну та генералізовану форми захворювання. Шкірна має три різновиди:

  • карбункульозна;
  • едематозна;
  • бульозна.

Перша характеризується появою кількох вогнищ запалення, які поєднуються в карбункул. Шкірна поразка змінює прояви, може бути у вигляді плям червоного кольору та виразок із темною основою. Хворий відчуває біль, озноб та слабкість, температура тіла підвищена.

Едематозна сибірка виявляється сильною набряклістю на шкірі в перші кілька днів після зараження. Корочка на поверхні та почервоніння поруч виникає пізніше. Буллезная форма характеризується появою бульбашок, які лопаються і утворюють виразку. Згодом на поверхні виникає кірка.

Генералізована сибірка буває трьох видів:

  • септична;
  • легенева;
  • кишкова.

При легеневій формі уражаються дихальні органи, прогноз захворювання переважно несприятливий. Порушується робота серцево-судинної системи, знижується АТ (артеріальний тиск), спостерігається звуження просвіту легеневих судин. У хворого виникає біль у ділянці грудей, хрипи, при кашлі відхаркується кров.

За кілька годин після підвищення температури тіла розвивається пневмонія. Спостерігається прискорений пульс та важка задишка.

Кишкова форма характеризується тяжким перебігом захворювання. У хворого підвищується температура тіла, з’являються болі в горлі, головний біль. Пацієнт відчуває болі та різі в ділянці живота, стан супроводжується нудотою, блюванням з кров’ю, процес дефекації супроводжується кров’янистими виділеннями. Внаслідок зневоднення організму відбувається збій у роботі серцево-судинної системи. Хворий відчуває страх, шкірні покриви обличчя набувають синюшного відтінку, очі червоніють. За цієї форми високий ризик летального результату.

Септична форма може виникати самостійно або на тлі перелічених вище видів захворювання. Організм перестає справлятися з великою кількістю продуктів розпаду. У хворого виникають хворобливі відчуття у різних частинах тіла, підвищується температура. З’являються внутрішні кровотечі, на шкірі утворюються синці, синці. Нерідко відбувається запалення оболонки мозку, починають відмовляти внутрішні органи. Різко знижується артеріальний тиск, порушується серцева діяльність.

Читайте також:  Тениаринхоз: причини захворювання, основні симптоми

Сибірка: що це, як передається, як протікає, методи лікування

 

Причини виникнення сибірки

Захворювання передається контактним способом. Збудник проникає через пошкодження на шкірних покривах та слизовій оболонці. Найчастіше передається захворювання від тварин при догляді за зараженою особиною, при обробці м’яса, його обробці, виготовленні шуб, шкір і таке інше.

Захворювання передається через інфіковані продукти, сировину, предмети, містять бактерії збудника. Ризик захворіти на сибірку відзначався раніше на підприємствах з обробки вовни.
Інфікування харчовим способом відбувається вкрай рідко. Ризик розвитку захворювання при вдиханні зараженого повітря мінімальний.

Симптоми у людини

Період інкубації становить 2-3 дні. Прояв захворювання залежить від його форми. При шкірній формі на відкритих ділянках шкіри спочатку з’являються плями, схожі на укус комахи, яка через кілька годин змінює колір на мідно-червоний, виникає печіння та свербіж. Через добу на місці ураження з’являється бульбашка – карбункул з кров’янистою рідиною. Карбункули можуть виникати на шиї, в носі та в роті, на голові: у цих випадках захворювання протікає важче. Коли вони лопаються, виникає виразка з високим краєм і темною основою. Усередині збирається серозна рідина, місце ураження збільшується. Через 1 – 2 тижні у середині виникає струп, що має вугільно-чорний колір. Крім видимих проявів захворювання характеризується такими симптомами:

  • висока температура;
  • занепад сил;
  • біль у голові та попереку.

Генералізована форма має низку додаткових симптомів, які залежать від різновиду захворювання.

Одним із основних симптомів даної форми є ознаки пневмонії.

При кишковій формі до симптомів додаються блювання та пронос із кров’ю, сильні болі в животі. Септична форма проявляється внутрішніми кровотечами, перитонітом, набряком мозку.

Діагностика

При підозрі на зараження сибіркою потрібне проведення клініко-епідеміологічних та лабораторних досліджень. Лікар аналізує симптоматику пацієнта, вивчає епідеміологічний анамнез. Оцінює можливі контакти з особинами, зараженими сибіркою, і встановлює можливість передачі інфекції іншим.

Читайте також:  Лептоспіроз: Фази, Ускладнення

На етапі огляду лікар оцінює зовнішні ознаки, виконує пальпацію. Для визначення змін внутрішніх органів проводить перкусію. Підтвердження діагнозу потребує проведення бактеріологічного, бактеріоскопічного, імунофлюоресцентного методу діагностики. Алергологічна діагностика проводиться через 5 днів після початку хвороби.

Лабораторні дослідження проводяться з урахуванням біологічного матеріалу. При шкірній формі захворювання зразки беруться з карбункулів, а за загальної – досліджуються кров, кал, блювота. Під час проведення комплексної діагностики застосовується антраксин.

Лікування

Терапія сибірки вимагає комплексного підходу і включає інфузійне лікування, курси антибактеріальних та імуномодулюючих препаратів.

Інфузійна терапія передбачає вливання рідких розчинів внутрішньовенно. Основним завданням є заповнення запасів рідин в організмі, відновлення їхнього складу. При цьому захворюванні вводяться препарати крові, кристалоїдні та колоїдні розчини.

Основна терапія спрямовано усунення причини захворювання. Збудник найбільш чутливий до пеніцилінових препаратів. За наявності алергії у хворого на лікарські препарати цієї групи призначається тетрациклін, фторхінолон, макроліди. При розвитку тяжкої форми захворювання призначаються глюкокортикостероїди, при септичній їхня доза значно збільшується. Для забезпечення імунітету до збудника вводиться протисибірковий імуноглобулін. Антитіла отримують із плазми коней, щеплених вакциною.

Профілактика

Основним заходом профілактики є контроль за поширенням інфекції. У регіонах, де висока ймовірність поширення сибірки, потрібно проведення планових перевірок. При виявленні заражених потрібна їхня негайна госпіталізація. Для людей, робота яких пов’язана із ризиком зараження, проводиться вакцинація. Підприємствам наказано суворе дотримання вимог СанПіН.

Індивідуальна профілактика полягає у придбанні м’яса та м’ясопродуктів у перевірених точках продажу, рекомендується не купувати продукти харчування тваринного походження на стихійних ринках, «з рук».

При переробці та реалізації м’ясних продуктів необхідно суворе дотримання правил гігієни. При вирощуванні худоби необхідне дотримання ветеринарних та санітарних норм, вакцинація від сибірки. У разі виявлення контакту із зараженою твариною чи м’ясом потрібен курс прийому антибактеріальних препаратів.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua