Поліомієліт: загальні відомості, симптоми, методи лікування, ускладнення

Поліомієліт: загальні відомості, симптоми, методи лікування, ускладнення

Поліомієліт – інфекційне захворювання, яке спричинене поліовірусом. Інфекційний агент відноситься до ентеровірусів та пікорнавірусів. При маніфестній формі захворювання виникає ураження нервової системи, параліч та парез. Спровоковано такі стани порушенням функції мотонейронів спинного мозку.

Загальні відомості

Зараження поліовірусом поширене біля Азії та Африки, де регулярно фіксуються спалахи поліомієліту. Ще 1988 року ВООЗ зробила спроби повної ліквідації захворювання шляхом вакцинації 85% населення. Рівень захворюваності істотно знизився, але досягти поставленого завдання і позбутися повністю не вдалося.

Поліомієліт: загальні відомості, симптоми, методи лікування, ускладнення

 

Окремі випадки зараження поліомієлітом, як і раніше, трапляються і в інших регіонах. Найчастіше це пов’язано з відмовою батьків від вакцинації та зневагою до періодичності введення вакцини. Таким чином, імунний захист населення вироблений недостатньо, що не дозволяє повністю перемогти захворювання. Іншою причиною виникнення випадків зараження поліомієлітом залишаються «дикі» штами вірусу, які існують у дикій природі.

Вірус передається від хворої людини повітряно-краплинним шляхом. Після проникнення в організм вірус поширюється організмом з кровоносною і лімфатичною системою. Кінцевою метою є нервова система, зокрема передні роги спинного мозку, їхні рухові клітини.

Заразитися можна при недотриманні особистої гігієни, при вживанні заражених продуктів. Переносниками також є мухи, які мали контакт із зараженим середовищем.

Поліовірус стійкий до дії довкілля. Протягом півроку здатний зберігатись у фекаліях, залишається небезпечним після 3-4 місяців перебування на відкритому повітрі. Йому не страшний процес заморозки, вплив соків травної системи. Блокувати активність вірусу можна за допомогою висушування, впливу ультрафіолетових променів, при нагріванні до температури кипіння, при обробці за допомогою хлору.

Симптоми поліомієліту

Прояви захворювання безпосередньо залежить від вікової групи, загального стану пацієнта. Іноді патологія протікає у прихованій формі, без симптомів чи з незначними проявами. Першими ознаками захворювання є:

  • біль в горлі;
  • головний біль;
  • нежить;
  • нудота;
  • температура тіла вище 370С;
  • розлад травної системи.
Читайте також:  Кишкова інфекція у дитини: ознаки та перша допомога

Після появи перших симптомів, через 2-4 дні стан хворого різко погіршується. Виникають такі симптоми:

  • підвищення температури до 400С;
  • головні болі та запаморочення;
  • інтенсивна пітливість;
  • слабкість, нездужання, болючість;
  • біль в горлі;
  • порушення сну;
  • напруга у м’язах шиї;
  • погіршення шкірних та сухожильних рефлексів;
  • стрімке зниження ваги на фоні діареї, нудоти, розладу шлунково-кишкового тракту;
  • розвиток атрофії м’язів;
  • парез та параліч (рідко);
  • нетримання/затримка калу та сечі.

Форми поліомієліту

Інкубаційний період захворювання становить 5-35 днів, але найчастіше зараження утворюється в період до 14 днів.

Найпоширенішою є спинальна форма. Це захворювання має кілька періодів:

  1. Препаралітичний. Характеризується сильним підвищенням температури через 2-3 дні після зараження. Серед симптомів також є закладеність носа, непродуктивний кашель, хворобливі відчуття у горлі. Виникає нудота і блювання, біль у животі, підвищена чутливість шкірних покривів, мігрень.
  2. Паралітичний. Триває до 14 днів. У пацієнта виникають слабовиражені асиметричні паралічі, парези. Чи не спостерігається підвищення температурних показників, симптоми інтоксикації знижуються. Локалізація паралічів залежить від місця ураження. Для грудного та шийного відділу характерно порушення рухової функції рук та шиї. Рідше зустрічається параліч нижніх кінцівок. Якщо парез односторонній, випинання живота буде асиметричним. При 2-сторонньому – виникає «жабенячий» живіт. До кінця другого тижня з’являється атрофія м’язів. Параліч виникає раптово, часто вранці, може проходити безвісти або залишатися.
  3. Відновлювальний. Цей період може тривати кілька років. Інтенсивне відновлення організму відбувається протягом перших шести місяців, потім темпи знижуються. У деяких випадках репарація неможлива, що пояснюється смертю нейронів спинного мозку.
  4. резидуальний. Відзначаються стійкі паралічі, атрофія м’язів, можливий остеопороз та кісткові деформації. У деяких випадках хворий відчуває м’язову втому, атрофію певних груп м’язів.
Читайте також:  Пневмонія при цукровому діабеті

Відсоток паралітичної форми дуже низький, але вона є найскладнішою. Також існують такі форми патології:

  1. Інаппарантна. Людина є переносником вірусу, але клінічних проявів патології немає. Визначити наявність вірусу можна лише за вірусологічному дослідженні.
  2. Абортивна. Неврологічна симптоматика відсутня, але спостерігаються загальні ознаки захворювання. Пацієнт відчуває головний біль, страждає від нудоти та блювання. Температура тіла підвищується, крім того, присутні симптоми подразнення носоглотки: чхання та інші. Одужання настає у період від 3 до 7 днів.
  3. Менінгіальна. Має симптоми, характерні при серозному менінгіті. Крім цього виникають болі в нижніх кінцівках та спині. Це пояснюється залученням до процесу корінців спинного мозку. Одужання настає через місяць після зараження.

Діагностика

Заходи виявлення поліомієліту включають вивчення анамнезу, огляд пацієнта, а також лабораторні дослідження біоматеріалу з носоглотки і калу. У лабораторних дослідженнях застосовується метод ПЛР-діагностики та імуноферментний аналіз. Також проводиться електроміографія та люмбальна пункція. При діагностиці дорослих пацієнтів потрібно диференціювати захворювання на серозний менінгіт, синдром Гійєна-Барре, ботулізм, кліщовий енцефаліт.

Лікування поліомієліту

Терапія захворювання передбачає комплексний підхід. Якщо встановлено діагноз «поліомієліт», то в цьому випадку потрібно:

  • госпіталізація пацієнта;
  • забезпечення постільного режиму;
  • медикаментозна терапія;
  • фізіотерапія.

При підтвердженні діагнозу потрібне переведення окремий бокс інфекційного відділення терміном 40 днів. Забезпечення постільного режиму потрібне зниження ризику деформації кінцівок. Протягом 2-3 тижнів пацієнт повинен бути обмежений у пересуванні. За наявності пошкоджених ділянок виконується знерухомлення із застосуванням лангеток. Пацієнт повинен перебувати на рівній, твердій поверхні, укутаний теплою ковдрою. Ізоляція хворого дозволяє знизити ризик поширення інфекції.

Медикаментозне лікування спрямоване на усунення вірусу. З цією метою призначаються сироватки. Окрема увага приділяється зміцненню імунітету, щоб організм міг самостійно впоратися із вірусом. Пацієнту вводять гамма-глобулін та інтерферон. Дітям проводять гемотерапію за Хазановим. Принцип цього методу ґрунтується на введенні ін’єкцій крові батька або матері. Антибактеріальна терапія потрібна при загрозі додавання вторинних інфекцій.

Читайте також:  Як захистити дитину від сезонних вірусних захворювань

Запальний процес оболонок головного та спинного мозку усувається шляхом прийому салуретиків. За наявності запалень дихальних шляхів й у розрідження мокротиння призначають рибонуклеазу чи нестероїдні протизапальні препарати.

У комплексній терапії лікар може призначити прийом: Німесулід Реневал; Диклофенак Реневал; Кеторолак (для зниження запального процесу); Пірацетам буфус (у відновлювальному періоді); Кальцій Д3. Прийом лікарських засобів має здійснюватись суворо за призначенням лікаря. Є протипоказання.

Для покращення загального стану хворого необхідний прийом вітамінів С, В1, В12, В6, амінокислот. Якщо спостерігаються розлади органів дихання, виконується штучна вентиляція легень. Для покращення роботи нервової системи після припинення нових паралічів призначають антихолінестеразні препарати. Ця група лікарських засобів сприяє міоневральній та міжнейронній провідності. Больові відчуття знімають за допомогою анальгетиків. Седативні препарати сприяють розслабленню та заспокоєнню хворого. Якщо у пацієнта порушено функцію ковтання, використовується назогастральний зонд.

Лікування поліомієліту також включає проведення фізіотерапевтичних процедур. Заходи спрямовані на відновлення рухової активності, нормалізацію роботи внутрішніх органів, м’язів, нервової системи. У період реабілітації необхідні лікувальні ванни, УВЧ-терапія, електроміостимуляція. Для поліпшення м’язового тонусу та відновлення рухової активності необхідний масаж та ЛФК. Хороші прогнози на відновлення забезпечує реабілітація у санаторно-курортних умовах.

Ускладнення

Головним ризиком поліомієліту є порушення роботи серцево-судинної, дихальної систем та паралічі. З боку дихальної системи можливий розвиток пневмонії, ателектази легень, серцевої – перикардит, інтерстиціальний міокардит. Можливе розширення шлунка, пробудження виразок, внутрішні кровотечі. Наслідками перенесеного поліомієліту можуть бути плоскостопість, кіфоз, лордоз, сколіоз. Існує також ризик смерті.

 

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар