Хвороба Крона: причини та симптоми розвитку, методи лікування, профілактика

Хвороба Крона – захворювання шлунково-кишкового тракту неясної етіології, що протікає в хронічній формі, з періодами ремісії. Вражає виключно слизові оболонки. Протікає у двох формах – захворювання кишечника з яскраво вираженими клінічними ознаками та коліт. Вражає будь-яку частину шлунково-кишкового тракту. Згідно з медичними висновками, найчастіше процес виникають у термінальній частині тонкої кишки або у верхніх відділах товстої кишки (сліпої) та анальної області.

Хвороба Крона: причини та симптоми розвитку, методи лікування, профілактика

Загальні відомості

Барріл Бернард Крон – американський гастроентеролог, відкрив захворювання, проаналізував дані та описав його у 1932 році. Робота велася у співпраці з колегами – докторами Леоном Гінзбургом та Гордоном Д. Оппенгейманом. Хвороби Крона схильні до людей будь-якого етнічного походження. Більшість випадків фіксується у Північній та Східній Європі, Північній Америці.

Жінки однаково з чоловіками страждають від захворювання, але якщо є шкідливі звички, зокрема куріння, то ризики зростають. Діагностується в осіб віком 15-30 років. Дослідження показали генетичну схильність у родичів першого ступеня: батько-дитина, брат-сестра. І тут ймовірність захворювання становить 1,5% – 28%.

Причини хвороби Крона

Численні дослідження не дали точної відповіді, що є головною причиною. Більшість думок сходяться на тому, що захворювання має аутоімунний характер, коли імунна система атакує власні клітини, приймаючи їх за чужорідні елементи. Також не виключається розвиток хвороби під впливом певних факторів: вірусів, бактерій, стресів, куріння та неправильного харчування.

Класифікація та симптоми

Класифікатор захворювання затверджено Всесвітнім конгресом гастроентерологів, який проходив у Відні 1998 року. Поправки та модифікації внесені у 2005 році на конференції у Монреалі. Залежно від того, яка частина кишечника уражена, розрізняють такі типи локації запального процесу:

  • Термінальний ілеїт, що виникає у здухвинній кишці з ураженням нижньої третини тонкої кишки з ілеоцекальною локацією. Для цієї форми характерний прихований перебіг. Перші симптоми: анемія, лихоманка, вузол, що пальпується, і больові відчуття в правій частині живота, як при апендициті (спостерігається 30% пацієнтів), кров у калі (рідко), дьогтеподібний стілець, діарея, втрата ваги. Характерний ефект «бруківки», спостерігається, коли запальний процес проникає глибоко в тканини кишечника, потовщуючи їх структуру, звужуючи простір кишечника, яким проходить їжа. Зустрічається у 40-50% хворих.
  • Коліт. Уражається будь-яка область між сліпою та прямою кишкою (товста кишка). У 20% випадків область запалення може бути ізольована, а 30-40% уражається і тонка кишка. Симптоматика схожа на виразковий коліт: діарея, слизові виділення, кров у стільці, часті випорожнення та тенезми.
  • Гастродуоденальна форма зачіпає верхні відділи кишечника – стравохід, шлунок та дванадцятипалу кишку. Хворий відчуває болючі відчуття, схожі на нетравлення шлунка. Є нудота, блювання, втрата апетиту, анемія.
  • Періанальна форма виникає в області заднього проходу, супроводжується появою тріщин та розривів у слизовій оболонці, геморою, абсцесу (скупчення гною), нориць. Зустрічається у 50-80% хворих.
  • Оральна форма або орофальний гранулематоз – трапляється вкрай рідко, запалення виникає у ротовій порожнині. У пацієнта опухають губи, слизова у роті покривається тріщинами та виразками. Іноді це може бути пов’язане з дефіцитом вітамінів та мікроелементів: В12, заліза та фолієвої кислоти.
Читайте також:  Менінгіт: причини захворювання

Чверть пацієнтів з діагнозом хвороба Крона страждають від системних ускладнень – периферійного та осьового запалення суглобів та анкілозуючого спондиліту.

Периферійне запалення виникає у суглобах рук і ніг: лікті, коліна, кісточки, зап’ястя. Ускладнення виникають і натомість запалення товстої кишки і зникають у період ремісії.

Осьове запалення або спондиліт зачіпає хребет і поперек (крижово-клубовий суглоб). Симптоми – утруднене дихання, відчуття здавленості у ребрах на вдиху. Відмова від відповідного лікування призводить до незворотних наслідків: зрощення хребетних відділів.

Анкілозуючий спондиліт – різновид артриту хребта. Захворювання може торкатися очей, легень, серцевого клапана.

Ступінь тяжкості хвороби Крона оцінюється за індексом активності Беста, де кожен симптом та його ступінь описуються балами. Підсумкова сума балів від 0 до 1100 характеризує стадію активності чи ремісії.

Читайте також:  Чим небезпечні укуси кліщів

Діагностика

Клінічна картина часто схожа на інші стани, наприклад, бактеріальною інфекцією. З цієї причини немає єдиного методу, аналізу або тесту, що дозволяє на 100% ідентифікувати хворобу. Для діагностики захворювання використовують лабораторні аналізи, апаратну та диференціальну діагностику.

Лабораторні аналізи:

  • Загальний аналіз крові – допомагає виявити анемію чи запалення.
  • Електроліти – говорять про якість засвоєння кишківником поживних речовин.
  • ШОЕ та С-реактивний білок – маркери запальних процесів.
  • Панель антитіл до антитіл цитоплазми нейтрофілів – це тести на диференціацію хвороби Крона від виразкового коліту.

Апаратні дослідження:

  • Рентгенівські знімки черевної порожнини з контрастною речовиною – для діагностики верхніх відділів травного тракту.
  • Барієва клізма – діагностика нижніх відділів ШКТ за допомогою введення контрастної речовини у пряму кишку.
  • Комп’ютерна томографія та МРТ – високочутлива діагностика з точністю до 80%.
  • УЗД – показує наявність свищів, абсцесів, аномалії печінки та жовчних проток.
  • Ендоскопія (візуальна оцінка): колоноскопія – дослідження товстої кишки та її нижніх відділів, верхня ендоскопія – візуальний огляд верхніх відділів ШКТ.
  • Біопсія – процедура із забору тканини для виявлення патології в лабораторних умовах. Використовується для скринінгу колоректального раку.
  • Хромоендоскопія – дозволяє виявити запалення слизової оболонки за допомогою розпилюваного синього барвника.
  • Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія – вивчення стану підшлункової залози та жовчних проток.

Диференційна діагностика:

  • Бакпосів клубової кишки на збудників туберкульозу гострого ілеїту.
  • Бакпосів товстої кишки для визначення виразкового, ішемічного коліту, раку товстої кишки та синдрому подразненого кишечника.

Лікування хвороби Крона

Медикаментозна терапія призначена для придушення аномальної запальної реакції імунної системи. Препарати знімають загальні симптоми – жар, діарею, біль, даючи можливість тканинам кишечника відновиться. Контролюють процес ремісії, знижуючи тривалістю та частоту загострень.

  • Аміносаліцилати (5-АСК) – препарати, що містять 5 – аміносаліцилову кислоту, знижують запальний процес у ШКТ. Ефективні при лікуванні хвороби Крона легкого та середнього ступеня тяжкості. Призначаються для запобігання рецидивам.
  • Кортикостероїди пригнічують неспецифічну активність імунної системи, діють локально, не знижуючи загальних показників імунітету. Препарати забороняється використовувати як підтримуючий засіб протягом тривалого часу через тяжкі побічні ефекти. Мають потужний і швидкодіючий протизапальний ефект.
  • Імуномодулятори є аналогом кортикостероїдів, при цьому не пригнічують імунну відповідь, а модулюють. Побічні ефекти слабо виражені, тому рекомендуються для тривалого прийому, підтримки ремісії у хворого.
  • Антибактеріальні засоби борються з інфекціями ШКТ, включаючи абсцеси, нориці. На запальних процесах позначаються опосередковано.
Читайте також:  Лікування пневмонії: стандарти, засоби і рекомендації

Хірургічне втручання (анастомоз, ілеостомія) використовується у 60% випадків, коли консервативна терапія неефективна та у пацієнта розвиваються ускладнення: перфорація кишки, кровотеча, токсичний мегаколон (ускладнення виразкового коліту), поширення побічних симптомів на сечостатеву систему. Операція не лікує хворобу Крона. Побічний ефект від оперативного втручання – сидром короткої кишки після радикального видалення відділів кишечника.

Спосіб лікування підбирається на підставі активності хвороби:

  • низька – втрата маси менше 10%, пацієнт самостійно пересувається та приймає їжу, лихоманка, напруженість м’язів, зневоднення – відсутні;
  • помірна – втрата маси понад 10%, періодичне блювання, м’язи живота напружені;
  • висока – виснаження (індекс маси тіла менше 18,5 кг/м2), непрохідність кишківника, абсцес.

Профілактика

Ефективних профілактичних заходів не розроблено. Загальні рекомендації відносяться до регулярних планових обстежень, проведення протирецидивної терапії, виконання всіх приписів лікаря, відмови від шкідливих звичок (особливо куріння), переходу на здорову дієту з низьким вмістом жирів. В індивідуальних випадках пацієнту призначають курс ентерального харчування (рідка дієта) тривалістю 2-8 тижнів.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар