Ревмокардит: чим він небезпечний

Що таке ревмокардит і чим він небезпечний

Чому розвивається ревмокардит?

Ревмокардит розвивається як ускладнення скарлатини, ангіни, тонзиліту або іншого захворювання, спричиненого бета-гемолітичним стрептококом групи А. В організмі людини ці мікроорганізми виробляють токсини, які вражають та руйнують тканини серця. Крім того, їхній хімічний склад близький до структури сполучної тканини. У результаті розвитку ревматизму імунна система починає атакувати як чужорідні частки, а й клітини сполучних тканин, які оточують. Таким чином у серці та інших уражених органах розвивається інфекційно-запальний процес. Найчастіше це відбувається через півтора-два тижні після гострого захворювання.

Дивіться також: Ревмокардит: причини захворювання

Причинами ревмокардиту є:

  • бета-гемолітичні стрептококи групи А (скарлатина, ангіна, хронічний фарингіт та ін.);
  • генетична схильність.

Ревматизм і ревмокардит розвиваються не у всіх, хто заразився стрептококом. Захворюванню сприяють низький імунітет, спадкова схильність, невчасний початок лікування або неповне одужання.

Симптоми ревмокардиту

Ревмокардит може проявлятися по-різному залежно від тяжкості захворювання. У деяких пацієнтів хвороба протікає легко, супроводжуючись лише незначними болями у грудній клітці та задишкою під час великого фізичного навантаження. Інші, навпаки, страждають від сильних болів у серці, задишки у стані спокою, набряків та інших симптомів.

Ревмокардит може викликати:

  1. біль у ділянці серця (ніючий або гострий, періодичний або постійний);
  2. задишку під час фізичного навантаження та у спокої;
  3. сильний кашель;
  4. порушення серцевого ритму;
  5. підвищення температури;
  6. біль у суглобах;
  7. почуття ломоти у тілі;
  8. набряки ніг;
  9. блідість шкіри;
  10. синюшність пальців, губ та носа;
  11. підвищене потовиділення;
  12. слабкість.
Читайте також:  Гіпертрофічна кардіоміопатія: діагностика та лікування

Часто пацієнта більше турбують болі в суглобах та набряки, ніж порушення у роботі серця. Тому багато хто не звертається своєчасно до кардіолога і довше залишається без лікування, що призводить до посилення патології та підвищує ризик ускладнень.

Які порушення у серце викликає ревмокардит?

Виділяють кілька видів ревмокардиту залежно від того, яка ділянка серця вражає хворобу. Ревмокардит може викликати:

  • ендокардит – запалення внутрішньої оболонки серця, що може призвести до порушення роботи клапанів, пороку та серцевої недостатності;
  • міокардит – запалення м’язових тканин серця, що може призвести до аритмії та серцевої недостатності;
  • перикардит – запалення зовнішньої оболонки серця та серцевої сумки, що супроводжується скупченням зайвої перикардіальної рідини;
  • панкардит – запалення всіх тканин серця з порушенням кровообігу та загрозою зупинки серця.
  • Перикардит і панкардит – найрідкісніші та найважчі форми ревмокардиту. Вони супроводжуються вираженою симптоматикою, значним погіршенням загального самопочуття пацієнта та можуть призвести до серйозних ускладнень.
  • Найчастіше ревмокардит проявляється запаленням одночасно міокарда та ендокарда.

Ревмокардит: чим він небезпечний

Стадії та форми ревмокардиту

Ревмокардит класифікують не лише за типом запалених тканин, але й вираженістю симптоматики та патологічних процесів.

Виділяють 3 форми ревмокардиту:

  • легку – проявляється шумами у серці, інші симптоми маловиражені;
  • середню – приєднується кардіомегалія, збільшується розмір серця, розширюються камери та порушується кровообіг;
  • важку – розвивається недостатність кровообігу та накопичується рідина у перикардіальній сумці.

За ступенем ураження тканин серця виділяють 4 стадії ревмокардиту:

  • мукоїдне набухання – оборотна зміна сполучної тканини;
  • фібриноїдне набухання – глибоке і необоротне зміна тканини, супроводжується розпадом білків, підвищенням проникності судинних стінок та ін;
  • гранулематоз – утворення ревматичної гранульоми (вузликів на сполучній тканині);
  • склероз – рубцювання сполучної тканини.
Читайте також:  Аневризма черевної аорти: основні симптоми

Це послідовний процес руйнування тканин серця, що призводить до розвитку аритмії, вад, серцевої недостатності та інших ускладнень.

Також залежно від тривалості запалення та вираженості симптомів виділяють наступні 5 форм ревмокардиту:

  1. гостру – захворювання розвивається швидко, самопочуття пацієнта погіршується і йому потрібне невідкладне лікування;
  2. підгостру – запалення посилюється, але симптоми ревмокардиту менш виражені, ніж у гострій стадії;
  3. рецидивуючу – ступінь ураження серця збільшується, але періоди загострення змінюються покращенням стану;
  4. затяжну – хронічний запальний процес, який протікає понад 6 місяців та майже безсимптомно;
  5. латентну – прихована форма ревмокардиту, яку діагностують лише після розвитку ускладнень.

Чим небезпечний ревмокардит?

За відсутності своєчасного лікування ревмокардит викликає незворотні зміни у серці. Він може призвести до некрозу та рубцювання тканин, що проявляється пороком серця або порушенням його функцій. В результаті може розвинутися серцева недостатність та статися зупинка серця. За статистикою, у 60% пацієнтів зі стенозом (пороком) мітрального клапана (перебуває між лівими шлуночком і передсердям) раніше був ревмокардит.

Ускладненнями ревмокардиту у дорослих та дітей можуть бути:

  • аритмія – порушення ритму серцевих скорочень;
  • руйнування клапанів серця та порушення їх функцій;
  • склерозування міокарда;
  • тромбоемболія;
  • інфаркт міокарда;
  • інсульт головного мозку;
  • серцева недостатність;
  • раптова зупинка серця.
Читайте також:  Перші симптоми судинного кризу - симптоми, лікування

Діагностика ревмокардиту

Діагностувати ревмокардит може лікар-кардіолог. Спочатку він оглядає пацієнта, перевіряє наявність набряків, блідість та синюшність шкіри. Після цього лікар прослуховує серце за допомогою стетоскопа, що дає змогу виявити шуми. Також фахівець розпитує пацієнта про симптоми, які його турбують, перенесені раніше інфекції, наявність хронічних захворювань тощо.

Для підтвердження діагнозу проводять:

  • електрокардіограму (ЕКГ);
  • ехокардіографію (УЗД серця);
  • фонографію серця;
  • рентген або КТ грудної клітки;
  • лабораторні аналізи

Результати цих обстежень дозволяють лікарю встановити правильний діагноз і при підтвердженні ревмокардиту визначити ступінь ушкодження серця.

Чим раніше вдається поставити діагноз і почати лікування, тим вищий шанс повного одужання і нижчий ризик ускладнень.

Лікування ревмокардиту

Ревмокардит лікують медикаментозними засобами. При легких формах захворювання терапію проводять амбулаторно, а за важкої форми може знадобитися госпіталізація.

Пацієнту можуть призначити:

  1. антибактеріальні препарати – для усунення інфекції;
  2. протизапальні засоби – зі зняттям запалення;
  3. імунорегулятори – препарати, які блокують аутоімунні процеси (ураження імунною системою здорових клітин);
  4. діуретики – для усунення набряків;
  5. препарати для нормалізації серцевого ритму, артеріального тиску та інші засоби для усунення патологічного процесу, симптомів хвороби та зниження ризику ускладнень.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та його форми.

Крім медикаментозної терапії пацієнту можуть призначити фізіотерапевтичні процедури, масаж, лікувальну гімнастику та дієту.

Avatar
Морека Світла
Molo4nica.in.ua
Додати коментар