Причини та фактори ризику
Емболія легень розвивається на тлі закупорки тромбом головної легеневої артерії. Як правило, оклюзія раптова, тому симптоматика прогресує швидко. Практично всі легеневі емболи виникають у результаті міграції тромбів із великих вен нижніх кінцівок чи тазу. Рідше причиною легеневої емболії є кров’яні згустки, що утворилися в судинах верхніх кінцівок, а також венах грудної порожнини.
Дивіться також: Що таке ревмокардит
Якщо тромб перекриває невелику судину, розвивається хронічне ушкодження частини легені. Але коли кров’яний потік потрапляє у велику судину, кровопостачання легені припиняється, хворий не в змозі більше дихати. Нерідко це призводить до смерті потерпілого.
- Чинники ризику розвитку такої небезпечної судинної патології:
- Варикозне розширення вен. При варикозі глибокі вени розширюються, розвиваються застійні процеси, які сприяють тромбоутворення.
- Об’ємне оперативне втручання. Ризик розвитку емболії легень зростає у пацієнтів, які перенесли великі операції на нижніх кінцівках, наприклад, протезування. Також до групи ризику входять хворі, змушені після операції тривалий час дотримуватися постільного режиму. Гіподинамія сприяє застою крові, у результаті у великих судинах утворюються тромби.
- Гіподинамія. Сидяча робота та відсутність хоча б мінімального фізичного навантаження призводить до порушення венозного відтоку, застою крові в судинах та утворення кров’яних згустків.
- Схильність до тромбоутворення. Ризик утворення кров’яних згустків зростає у чоловіків і жінок, які страждають на патології системи кровотворення.
- Злоякісні пухлини. Судинне захворювання часто розвивається на фоні раку легень, шлунка, підшлункової залози.
- Патології серцево-судинної системи. Сюди відносяться інфаркт міокарда, міокардит, інфекційний ендокардит, миготлива аритмія.
- Гормональна терапія, що передбачає прийом естроєгнів.
- Ожиріння. Пацієнти з надмірною масою тіла неправильно харчуються, ведуть малоактивний спосіб життя, схильні до варикозу.
- Тромбофілія. Стан, при якому згортання крові порушена і існує вроджена схильність до тромбоутворення.
Форми захворювання
З урахуванням локалізації патологічного процесу розрізняють такі фори патології
- оклюзія дрібних гілок легеневої артерії;
- емболія пайових або сегментарних гілок;
- масивна закупорка, при якій кров’яний потік перекриває головний стовбур легеневої артерії або одну з основних гілок.
З урахуванням обсягу виключених із кровотоку судин, розрізняють 4 різновиди патології:
- Мала. З системи кровообігу вимкнено трохи більше 25% судин. При такому розладі хворого непокоїть задишка, ознак недостатності правого шлунка відсутні.
- Субмаксимальна. Від кровотоку відключено 30 – 50% легеневих артерій. Такий вид емболії проявляється такими симптомами: помірна задишка, слабкі ознаки гострої недостатності правого шлунка при нормальному АТ.
- Масивна. Об’єм уражених судин перевищує 50%. Ознаки потужного ураження: тахікардія, різке зниження артеріального тиску, непритомність, гостра недостатність правого шлунка, легенева гіпертензія, кардіогенний шок.
- Смертельна. З легеневого артеріального кровотоку виключено понад 75% судин. Хворий гине за лічені хвилини.
За характером клінічного перебігу розрізняють такі форми емболії:
- Блискавична. Розвивається при повній оклюзії тромбом головного ствола легеневої артерії або обох основних гілок.
- Гостра. Виникає внаслідок закупорки основних гілок артерії, частини пайових та сегментарних гілок.
Затяжна. Прогресує внаслідок закупорки середніх та великих гілок артерії, супроводжується численними інфарктами легені. - Хронічна. Супроводжується повторним тромбозом пайових та сегментарних гілок, внаслідок цього виникають двосторонні плеврити, що рецидивують інфаркти легені.
Симптоми
Типові симптоми емболії легеневої артерії:
- тяжка задишка невідомої етіології;
- незрозумілий гострий біль у грудях, що віддає в руку, плече, шию, нижню щелепу;
- кашель, кровохаркання;
- збліднення шкірного покриву;
- холодний піт;
- швидке, нерегулярне серцебиття;
- запаморочення;
- різке зниження АТ;
- гарячковий стан;
- слабкість, запаморочення, непритомність.
При емболії основного ствола легеневої артерії настає миттєва смерть.
Діагностика
Емболія легень діагностується за допомогою комплексного дослідження, що включає такі лабораторні та інструментальні методи:
- Аналіз крові на D-діамер. Високий рівень показника може вказувати на більшу ймовірність утворення тромбів. Аналіз також дозволяє визначити кількість кисню у крові. Якщо потік потрапив у легеневу судину, рівень кисню в крові падає.
- Рентгенографія грудної клітки. Дозволяє оцінити розміри та стан серця, легень. Керуючись отриманими даними, фахівець може визначити точний діагноз.
- Дуплексна ультрасонографія. Допомагає виявити згустки крові у венах нижніх кінцівок, які є основною причиною легеневої емболії.
- Комп’ютерна томографія. Процедура дозволяє візуалізувати картину стану легеневої артерії, оцінити рівень тяжкості патології, отримати більше інформації про інші патології легень.
- Електрокардіограми. Дозволяє виявити непрямі ознаки емболії, виключити інфаркт міокарда.
- Ангіопульмонографія. Методика заснована на рентгенологічній візуалізації артерії за допомогою введення в кровоносне русло контрастної речовини.
- Вентиляційно-перфузійна сцинтиграфія. Дозволяє виявити ділянки легені, які вентилюються, але не перфузуються.
Лікування
За наявності симптомів, що вказують на емболію легень, пацієнт терміново госпіталізується та міститься реанімаційне відділення. Консервативне лікування патології першому етапі передбачає введення гепарину, антикоагулянтів, фібринолітики. Антикоагулянти сприяють розрідженню крові, запобігаючи утворенню тромбів. Фібринолотичні засоби сприяють руйнуванню тромбу, що дозволяють попередити ускладнення.
Курс медикаментозної терапії кожного пацієнта визначається індивідуально. Терапія антикоагулянтами триває в середньому близько 3 місяців, але при необхідності термін лікування може бути продовжений.
Консервативна терапія емболії передбачає використання компресійного трикотажу, який потрібно носити постійно. Компресія сприяє нормалізації кровообігу в нижніх кінцівках, зміцненню вен, запобіганню прогресу варикозу та тромбоутворенню. Компресійна білизна має відповідати рекомендаціям лікаря.
Якщо консервативне лікування недоцільне, оскільки легенева емболія несе загрозу життю пацієнта, проводиться екстрене хірургічне втручання:
- Видалення тромбу. Якщо кров’яний потік масивний та несе загрозу життю хворого, проводиться його оперативне видалення. Під час процедури використовується спеціальний катетер, який вводиться черезшкірно через стегнову або внутрішню яремну вену, потім переміщується до закупореної артерії.
- Установка кава-фільтра. Кава-фільтр – сітчаста конструкція, яка вловлює кров’яні згустки, що відокремилися від стінок вен, попереджаючи їх міграцію з кровотоком в легеневу артерію. Такі фільтри імплантуються в судинному руслі за допомогою спеціального зонда.
Можливі наслідки та ускладнення
Масивна емболія нерідко стає причиною раптової смерті. У таких випадках лікарі просто не встигають урятувати життя пацієнта. Якщо тромб частково перекрив артерію та гілки, та медична допомога надана вчасно, хворий може вижити. Однак у таких ситуаціях нерідко розвиваються такі ускладнення:
- запалення легенів;
- гостре легеневе серце;
- палеврит;
- абсцес або гангрена легені.
Прогноз
Вчасно надана медична допомога та адекватно призначена терапія робить прогнози на успішне лікування та відновлення максимально сприятливо. Рівень смертності за такого підходу вбирається у 10%. За відсутності терапії показник летальності сягає 30 – 35%.
Профілактика
Профілактичні рекомендації, що дозволяють запобігти легеневій емболії та пов’язані з нею ускладнення:
- вести активний спосіб життя, займатися фізкультурою, частіше гуляти на свіжому повітрі;
- при сидячій роботі обов’язково підключати помірне фізичне навантаження, щогодини робити невелику розминку, що запобігає застою крові;
- при схильності до варикозу та тромбоутворення регулярно спостерігатися у лікаря та приймати призначені ним препарати;
- носити компресійну білизну;
- відмовитись від шкідливих звичок;
- стежити за харчуванням, відмовитися від вживання тяжкої, калорійної, що містить тваринні жири їжі;
- дотримуватися питного режиму, намагаючись випивати протягом дня не менше 1,5 літра звичайної їдальні.
