Далекозорість або гіперметропія: лікування і корекція

Далекозорість або гіперметропія

Далекозорість (гіперметропія) – таке рефракційне порушення, при якому зображення предметів фокусуються нема на сітківці, а в площині, розташованої за нею. При далекозорості значно погіршується здатність розрізняти об’єкти, що знаходяться поблизу. Крім цього, далекозорість супроводжується підвищеним зоровим стомленням, головними болями, палінням в очах; високі ступені гіперметропії – поганим зором вдалину. Обстеження при далекозорості включає:

  1. визначення гостроти зору,
  2. рефрактометри,
  3. офтальмоскоп,
  4. скіаскопія,
  5. біомікроскопію,
  6. УЗД очного яблука.

Лікування далекозорості залежить від ступеня порушення рефракції і може полягати в оптичної корекції, застосування апаратних методів (відеокомп’ютерних корекції, лазерстімуляціі), лазерної корекції (LASIK, термокератопластіка), термокератокоагуляціі, гіперфакіі, гіперартіфакіі і ін.

Причини далекозорості

Як і у випадку з короткозорістю (міопією), при далекозорості має місце невідповідність сили заломлюючого апарату передньо-задньому розмірі очі. Однак при далекозорості це відбувається або в силу відносної слабкості заломлюючого апарату очі, або укороченою передньо-задньої осі (ПЗВ) очного яблука. Обидва ці механізми можуть призводити до того, що заломлені промені фокусуються в точці позаду площині сітківки. У частині гиперметропов недостатня оптична сила рогівки і кришталика поєднується з укороченою поздовжньою віссю очного яблука.

Фізіологічна далекозорість (+ 2 + 4 дптр) характерна для новонароджених і пояснюється невеликим поздовжнім розміром очного яблука (довжина ПЗО = 16-17 мм). Далекозорість 4 дптр характеризує зрілість плода; збільшення ступеня гіперметропії зазвичай спостерігається при мікрофтальм і поєднується з іншими вродженими аномаліями очі (катарактою, колобома ДЗН і судинної оболонки, анірідія, лентіконусом, схильністю до глаукоми і т. д.), а також іншими пороками розвитку (заячою губою, вовчою пащею, аномаліями пальців рук і ніг, вух та ін.).

У міру зростання дитини розміри очного яблука також збільшуються до норми (ПЗВ = 23-25 ​​мм), що в більшості випадків, призводить до зникнення далекозорості до 12 років і формуванню сумірною рефракції (емметропіі). При прогресуванні зростання очі розвивається короткозорість (міопія), при затримці його росту – далекозорість. До моменту завершення росту організму далекозорість відзначається у 50% людей, у решті половини є емметропія і короткозорість.

Читайте також:  Крововилив в око

Далекозорість: причини, симптоми

Чому відбувається відставання зростання очного яблука – невідомо. Проте, більшості далекозорих людей до 35-40 років вдається повністю компенсувати слабкість рефракції постійною напругою циліарного м’яза ока, яка дозволяє утримувати кришталик в опуклому стані, збільшуючи тим самим його здатність заломлення. Однак в подальшому відбувається зниження здатності до акомодації, і приблизно до 60 років компенсаторні можливості вичерпуються повністю, що призводить до стійкого зниження чіткості зору і вдалину, і поблизу. Таким чином, розвивається, так звана, стареча далекозорість, або пресбіопія.

Відновлення зору в цьому випадку можливо тільки за допомогою постійного використання окулярів з збирають лінзами, тому далекозорість прийнято позначати в позитивних діоптріях.

Крім цього, далекозорістю характеризується афакия – вроджене або придбане стан, при якому відсутня кришталик. Найчастіше афакия пов’язана з видаленням кришталика в ході екстракції катаракти або травмами (вивихом кришталика). При афакии заломлююча сила очі знижена значно, гострота зору становить близько 0,1 і вимагає замісної корекції сильними позитивними лінзами або імплантації інтраокулярної лінзи.

Класифікація далекозорості

Залежно від механізму розвитку гиперметропии розрізняють осьову або аксіальну далекозорість, пов’язану з укороченою ПЗО очного яблука, і рефракційну, обумовлену зменшенням заломлюючої здатності оптичного апарату.

У тому випадку, якщо наявна аномалія рефракції компенсується за рахунок напруги акомодації, кажуть про приховану далекозорості; при неможливості самокорекції і необхідності використання convex-лінз, гіперметропія розцінюється як явна. З віком прихована далекозорість, як правило, переходить в явну.

Залежно від віку виділяють природну фізіологічну далекозорість у дітей, вроджену далекозорість (при вроджена слабкість рефракції), вікову далекозорість (пресбіопію).

За ступенем необхідної корекції в діоптріях і на підставі даних рефрактометрії прийнято поділ далекозорості на три ступені:

  • слабка – до +2 дптр,
  • середня – до +5 дптр,
  • висока – понад +5 дптр.

Симптоми далекозорості

Слабкі ступеня далекозорості в молодому віці протікають без будь-яких симптомів: за рахунок напруги акомодації зберігається хороший зір як поблизу, так і в далечінь. При далекозорості середнього ступеня далекий зір практично не порушено, однак під час роботи на близькій відстані відзначається швидка стомлюваність очей, біль в очних яблуках, в області надбрів’я, чола, перенісся, зоровий дискомфорт, відчуття розпливчастості або злиття рядків і букв, потреба в віддаленні розглянутого об’єкта від очей і більш яскравому освітленні робочого місця. Високі ступеня далекозорості супроводжуються вираженим зниженням зору поблизу і вдалину, астенопічні симптомами (почуттям розпирання і «піску» в очах, головним болем, швидкою зорової втомлюваності). При далекозорості середньої і високої ступенів виявляються зміни очного дна – гіперемія і нечіткі межі ДЗН.

Читайте також:  Гетерофорія

Лікування далекозоркості

У дітей з вродженою некоррігірованной далекозорістю понад +3 дптр висока ймовірність розвитку содружественного (сходиться) косоокості. Цьому сприяє необхідність постійної напруги окорухових м’язів і зведення очей до носа для того, щоб домогтися більшої виразності зору. У міру прогресування далекозорості і косоокості можливий розвиток амбліопії.

При далекозорості нерідко виникають рецидивуючі блефарити, кон’юнктивіти, ячмінь, халязион, оскільки пацієнти мимоволі труть очі, тим самим заносячи інфекцію. У людей старшого віку далекозорість є одним з факторів, що сприяють розвитку глаукоми.

Діагностика далекозорості

Зазвичай далекозорість виявляється офтальмологом в ході перевірки гостроти зору. Візометрію при гіперметропії проводять без корекції і з використанням пробних плюсових лінз (тест на переломлення).

Діагностика далекозорості передбачає обов’язкове дослідження рефракції (скіаскопія, комп’ютерна рефрактометрия). Для виявлення прихованої далекозорості у дітей і молодих пацієнтів рефрактометрі рекомендується проводити в умовах індукованої циклоплегії і мідріазу (після закапування в очі сульфату атропіну).

З метою визначення передньо-задньої осі очного яблука виконується УЗД очі і ехобіометрія. Для виявлення супутньої далекозорості патології проводиться периметрия, офтальмоскопія, біомікроскопія з лінзою Гольдмана, гониоскопия, тонометрія і ін. При косоокості виконуються біометричні дослідження ока.

Лікування далекозорості

Методи лікування далекозорості об’єднані в консервативні (очкова або контактна корекція), лазерні (LASIK, SUPER LASIK, LASEK, EPI-LASIK, ФРК, Femto LASIK) та хірургічні (ленсектомія, гіперфакія, гіперартіфакія, термокератопластіка і ін.). Головними умовами корекції гіперметропії є своєчасність і адекватність.

Читайте також:  Катаракта: причини захворювання, основні симптоми

При відсутності астенопічні скарг, гостроті зору обох очей не менше 1,0 і стійкому бінокулярний зір корекція не відображено.

Основним способом корекції дитячої далекозорості служить підбір окулярів. Діти дошкільного віку з далекозорістю більш +3 дптр потребують призначення очок для постійного носіння. При відсутності тенденції до розвитку косоокості та амбліопії до 6-7 років, очкова корекція скасовується. При астенопії підбирають «плюсові» окуляри або коригувальні контактні лінзи з урахуванням індивідуальних даних і супутніх захворювань. У ряді випадків, при гіперметропії до +3 дптр, використовуються нічні ортокератологіческіе лінзи. При високих ступенях далекозорості можуть виписуватися складні окуляри або дві пари окулярів (для роботи на близькій і далекій відстані).

Чому виникає далекозоркість

При далекозорості рекомендується курсове апаратне лікування (Амбліокор, Амблиотренер, синоптофоре, програмно-комп’ютерне лікування, «Струмочок» та ін.), Фізіотерапія (масаж шийно-комірцевої зони, лазеротерапія, магнітотерапія та ін.), Курси вітамінотерапії і біодобавок. При перегляді телевізора доцільно використовувати перфораційні окуляри, що зменшують напругу акомодації.

З віку 18 років можливе проведення лазерної корекції далекозорості до +6 дптр. Найбільш популярними лазерними методиками є LASIK, LASEK, intraLASIK, Super LASIK, EPI-LASIK, фоторефракціонная кератектомія (ФРК). Кожен з методів лазерної корекції далекозорості має свої показання, однак суть їх однакова – формування роговичной поверхні з індивідуальними параметрами. Ексімер-лазерна корекція далекозорості нетравматична, що виключає ускладнення з боку рогівки і мінімізує ймовірність розвитку астигматизму.

У хірургії далекозорості застосовується метод рефракційної заміни кришталика: в цьому випадку проводиться видалення власного кришталика ока (ленсектомія) і його заміна на інтраокулярну лінзу необхідної оптичної сили (гіперартіфакія). Рефракционная заміна кришталика використовується, в тому числі, і при віковій далекозорості.

Хірургічне лікування далекозорості також може полягати в проведенні гіперфакіі (імплантації позитивної факічних лінзи), термокератокоагуляціі, лазерної Термокератопластіка, кератопластики (пластики рогівки).

Вікторія Стоянова
Вікторія Стоянова

Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

Molo4nica.in.ua