Очний тиск: причини, симптоми, лікування

Очний тиск: причини, симптоми, лікування

Внутрішньоочним називають тиск, який створюється рідиною всередині очного яблука. Внутрішньоочна рідина (ВГЖ) виробляється циліарним тілом, яке служить для підвішування кришталика, а її відтік відбувається через кут передньої камери ока. Стан підвищеного внутрішньоочного тиску (ВГД) називають офтальмогіпертензією або очною гіпертензією. Ця патологія широко поширена. Їй найбільше схильні люди середнього та зрілого віку, хоча у ряді випадків хворобу виявляють у дітей, людей молодого віку.

За статистикою, підвищення внутрішньоочного тиску діагностується у 7,5% людей старше 40 років і у 20% – старше 50 років. Ця категорія пацієнтів належить до групи підвищеного ризику розвитку глаукоми. Статистика показує, що глаукома в області сітківки та диска зорового нерва розвивається в 35% випадків, якщо при підвищенні внутрішньоочного тиску не було вжито відповідних заходів щодо корекції офтальмотонусу (тиску).

Очний тиск: причини, симптоми, лікування

Чому підвищується очний тиск

Існує безліч причин, що провокують розвиток патології. Розрізняють первинну та вторинну форму захворювання. Причини підвищення очного тиску у дорослих після 40 років – вікові зміни, що впливають на циркуляцію рідини усередині ока. З первинною офтальмогіпертензією найчастіше стикаються жінки при настанні менопаузи. Це зумовлено зміною гормонального фону, який негативно впливає на гідродинаміку ока. З огляду на порушення відтоку ВГЖ навіть за помірної її секреції виникає підвищений офтальмотонус.

Вторинне підвищення офтальмотонусу є симптомом, яким супроводжуються ті чи інші захворювання чи стани. Основні з них:

  • лікування кортикостероїдами. Підвищення внутрішньоочного тиску викликають глюкокортикостероїдні препарати, які застосовують у лікуванні низки захворювань. Такі ліки впливають на вироблення ВГЗ та її відтік. Симптоми підвищеного очного тиску найчастіше виникають у пацієнтів, які застосовують глюкокортикостероїди у формі таблеток та ін’єкцій. При інтенсивній терапії такими ліками офтальмотонус підвищується через 1-2 години після ін’єкції. У цьому випадку йдеться про гострий підвищений внутрішньоочний тиск, який проявляється яскраво вираженою симптоматикою. Якщо пацієнт систематично використовує стероїдні препарати для внутрішнього прийому, то через 2-4 роки це найбільш ймовірно призведе до хронічного підвищення очного тиску. При увеїті та деяких інших офтальмологічних захворюваннях для усунення симптомів призначають глюкокортикоїди у вигляді інстиляцій (краплі) та субкон’юнктивальних ін’єкцій (під кон’юнктиву). За статистикою, до 36% пацієнтів стикаються з побічним ефектом – підвищенням ВГД;
  • травми очей та наслідки хірургічного втручання. Травми – одна з причин підвищення внутрішньоочного тиску. На рогівці та райдужці розташовуються больові рецептори, подразнення яких призводить до порушення гідродинаміки ока. При дислокації кришталика виникає різке підвищення внутрішньоочного тиску. Аналогічна ситуація виникає під час проведення хірургічних операцій на очах. Травмування тканин, запалення, застосування деяких видів препаратів – це стає причинами підвищення очного тиску;
  • глаукомоциклічний криз. Інакше це захворювання називають синдромом Познера-Шлоссмана, або доброякісною пароксизмальною гіпертензією ока. Патологія характеризується раптовим різким підвищенням ВГД, тож її почали називати глаукомоциклітичним кризом. Людина починає відчувати яскраво виражені симптоми підвищення очного тиску, а після їх усунення наступний напад може відбутися через кілька тижнів, місяців або навіть років. Точні причини розвитку синдрому Познера-Шлоссмана досі невідомі. Деякі фахівці вважають, що ця хвороба має алергічну природу, внаслідок чого відбувається порушення гідродинаміки ока на фоні набряку циліарного тіла. Інші впевнені, що причина полягає у запаленні судинної оболонки очного яблука, тобто у пацієнта розвивається увеальна офтальмогіпертензія;
  • гормональні розлади. До підвищення внутрішньоочного тиску призводить дисбаланс гормонів на тлі гіпотиреозу та інших ендокринних патологій;
  • увеїти. Увеїтом називають запалення судинної оболонки ока. Таке захворювання буває кількох типів залежно від локалізації запального процесу. Патологія зустрічається у дорослих та дітей. Причиною запалення може стати бактеріальна чи вірусна інфекція, аутоімунний процес, травма ока. Увеїт здатний призводити до розвитку глаукоми, катаракти та інших ускладнень. На тлі увеїту відбувається набряк тканин, тому пацієнти відчувають симптоми підвищення внутрішньоочного тиску;
  • інтоксикація. Деякі хімічні сполуки здатні впливати на вироблення та циркуляцію ВГР. Насамперед це сангвінарин, який входить до складу протимікробних препаратів, тетраетилсвинець. У групі ризику є люди, які працюють на шкідливому виробництві та/або безконтрольно приймають лікарські препарати. Особливо ті ліки, які здатні давати серйозні побічні ефекти.
Читайте також:  Афакія

Симптоми підвищеного внутрішньоочного тиску

Офтальмогіпертензія може зачіпати одне око або обидва. Основними симптомами високого внутрішньоочного тиску є:

  • дискомфорт, відчуття стороннього тіла в ділянці очної ямки;
  • затуманювання очей, поява райдужних кіл, біль голови;
  • болючість, інтенсивність якої залежить від ступеня поразки.

При синдромі Познера-Шлоссмана зазвичай уражене одне око, а больові відчуття можуть бути відсутніми. Якщо підвищений офтальмотонус супроводжується увеїтом, пацієнт скаржиться на світлобоязнь, сльозотечу, почервоніння та набряклість ока. І тут спостерігається виражене зниження зорових функцій.

У деяких людей можуть виникати симптоми диспепсії. Пацієнт зазначає у себе нудоту, яка може перейти у блювоту.

Симптоматика підвищеного ВГД схожа на ознаки глаукоми, проте при цьому захворюванні відсутні зміни з боку диска зорового нерва та внутрішньої оболонки очного яблука.

Читайте також:  До і після операції з приводу катаракти

Чим небезпечне підвищення офтальмотонусу

Відхилення ВГД від норми здатне призводити до серйозних порушень, які мають незворотний характер. До найчастіших ускладнень відносяться:

  • вторинна глаукома;
  • катаракта;
  • ерозія оболонки;
  • атрофія повік.

Ці патології знижують функції органу зору або призводять до їх повної втрати.

Норма ВГД

Перевищенням норми внутрішньоочного тиску є показник більше 20 мм рт. стовпа, а нормальний ВГД знаходиться в діапазоні 13-20 мм рт. ст.

Вимірювання внутрішньоочного тиску

Для визначення показників ВГД у медичних установах використовують безконтактну тонометрію, яка є різновидом апаратної діагностики. За допомогою спеціального пристрою на поверхню ока подається струмінь повітря. Під його впливом рогівка прогинається, а в цей час прилад фіксує, як і як швидко змінюється форма очної поверхні. Для отримання достовірних результатів такі виміри проводять двічі у послідовному режимі.

Читайте також:  Грибковий кон'юнктивіт - причини, симптоми

Необхідно врахувати, що є ймовірність виникнення хибної офтальмогіпертензії. Вона розвивається у пацієнтів, які відчувають хвилювання перед візитом до лікаря та проходження діагностичних процедур. З огляду на психологічного напруги може виникнути тимчасове підвищення ВГД. З цієї причини лікар використовує комплексний підхід у діагностиці.

Для оцінки гідродинаміки ока пацієнту, окрім тонометрії, також призначають біомікроскопію, тонографію, офтальмоскопію. Ці методи допомагають виявити наявність набряку рогової оболонки та інші зміни, які зачіпають судинну оболонку, диск зорового нерва, сітківку.

Лікування підвищеного тиску очей

Успіх терапії полягає у грамотному підході до вибору схеми лікування та регулярному контролі ВГД. Лікарю необхідно визначити форму захворювання та його причини, знайти способи їх усунення.

Основним способом нормалізації офтальмотонусу є призначення гіпотензивних препаратів із групи бета-адреноблокаторів. Найчастіше для лікування підбирається комбінація із двох препаратів даного типу. За відсутності терапевтичного ефекту до адреноблокаторів додають інгібітори карбоангідрази, холіноміметики.

При тривалому використанні ефективність цих препаратів може знижуватись через звикання до них. З цієї причини лікар повинен контролювати перебіг лікування та змінювати його тактику, щоб уникнути розвитку толерантності до ліків.

Якщо офтальмогіпертензія спричинена тривалим прийомом кортикостероїдів, їх повністю скасовують або знижують дозування, замінюють на нестероїдні протизапальні засоби. Це дозволяє нормалізувати офтальмотонус без застосування гіпотензивних засобів. Як правило, покращення настає через 2-3 тижні після припинення стероїдної терапії.

При синдромі Познера-Шлоссмана для лікування різкого підвищення ВГД застосовують бета-адреноблокатори та інгібітори карбоангідрази у формі крапель. Також у складі комплексної терапії використовують антигістаміни та нестероїдні протизапальні препарати. Вони вживаються для придушення алергічної реакції, усунення больового ефекту, ознак запалення.

Аватар
Сушко Александра
Molo4nica.in.ua
Додати коментар