Механізм захворювання, причини
Коли зуб видалений, у рані утворюється кров’яний потік. Він перешкоджає проникненню бактерій глибше, у незахищені тканини. Під його захистом швидко йдуть регенеративні процеси, лунка затягується за кілька днів.
Якщо чомусь потік не виник, швидко випав (наприклад, при частому полосканні в перші години), зростає ризик зараження та розвитку альвеоліту. Зміщення, випадання згустку трапляється, коли людина постійно торкається рани язиком, і навіть пальцями.
Причиною захворювання можуть стати інші процеси – незалікований карієс, ендокринні захворювання, ВІЛ, ангіна, застудні захворювання, грип, кісти зубів, пародонтит, гінгівіт, пульпіт, цукровий діабет.
У деяких випадках у появі захворювання винен лікар:
- зуб видалений, а в лунці залишилися кіста (капсула з гноєм і омертвілими тканинами) або гранульома (чітке вогнище запалення з грануляційної тканини, що росте). Ці утворення можуть заражати кровообіг і викликати запалення. Визначити їх наявність можна або за виражених симптомів, або за допомогою рентгенодіагностики;
- зуб видалений не весь – усередині лунки залишилися його корінь або уламки кісткової тканини, один або кілька, що утворюються при некоректній екстракції, вони викликають запалення;
- Видалення зуба відбувається при гнійному запаленні. У такій ситуації лікар має призначити терапію антибіотиками. За її відсутності альвеоліт різної інтенсивності розвивається майже 100 % випадків;
після екстракції у лунці не з’явилася кров, лікар це проігнорував.
На захист лікаря слід сказати, що складні операції багаторазово підвищують ймовірність альвеоліту, оскільки провокують викид прямих активаторів плазміногену. Небезпечно захворювання і видалення зубів мудрості, тому що вони розташовуються в більш щільній кістковій тканині, схильні до утворення сухої лунки. Особливо ускладнення характерне для нижніх зубів мудрості (20% всіх випадків), молярів та різців у нижньому ряду.
У деяких випадках у появі захворювання винен пацієнт:
- не можна занадто інтенсивно полоскати рот після екстракції – кров’яний потік повинен залишитися в лунці;
- не можна відступати від рекомендацій лікаря. У жодному разі не потрібно орієнтуватися на чийсь досвід (з життя чи інтернету) — кожен випадок унікальний, і лікар краще знає, що потрібно робити у кожному конкретному випадку;
- необхідно стежити за здоров’ям ротової порожнини. Численні супутні інфекції (карієс та інші) сприяють розвитку альвеоліту.
Важливо! В окремих випадках немає вини ні лікаря, ні пацієнта. Причиною запалення стає низька імунна відповідь людини на наявність бактерій, які у 100% випадків потрапляють у лунку після видалення.
Доведено зв’язок між альвеолітом та курінням, а також прийомом оральних контрацептивів.
Симптоми та форми
Дізнатися захворювання можна за кількома симптомами:
- з’являється спочатку слабкий, потім інтенсивний біль у лунці віддаленого зуба;
- далі біль поширюється і відчутна вже у всій половині щелепи;
- у лунці немає кров’яного згустку («суха лунка»), натомість з’являється сірий наліт;
- температура може збільшитися до 38,5 °C;
- ясна поруч із лункою червоніє і набрякає;
- з рота відчувається неприємний, гнильний запах;
- у разі розвитку запалення з’являються збільшені, болючі лімфовузли під щелепою.
Усі або деякі перелічені симптоми зазвичай з’являються через 2-3 дні після екстракції. Якщо не вживати заходів та перебігу не буде ускладнено, запалення триває близько 2 тижнів. Але, щоб уникнути небажаних наслідків, краще терміново звернутися до фахівця.
За ступенем проявів розрізняють 3 форми альвеоліту:
- серозний – з ниючими болями, які стають сильнішими при прийомі їжі. Підвищення температури немає чи воно незначне;
- гнійний – з сильними болями, гнильним запахом, значним підвищенням температури, набряком, асиметрією м’язів обличчя, запаленням лімфатичних вузлів;
- гнійний хронічний (гіпертрофічний) – запальний процес може зменшуватися з деяким поліпшенням стану, потім зростати і т. д. В області лунки спостерігається розростання м’яких тканин, між м’якими тканинами та кістковою стінкою утворюється щілина.
Однак у деяких людей процес настільки інтенсивний, а біль такий сильний, що для позбавлення цих симптомів і для виключення серйозних наслідків, пацієнт змушений звернутися до фахівця.
Ускладнення при альвеоліті
Ускладненням називають вторинне захворювання, що виникає за відсутності чи недостатності лікування первинного захворювання.
Ускладнення виникають через взаємозв’язок усіх систем та процесів в організмі. Коли щось дає збій, це впливає на інші частини «механізму», наприклад — на імунну систему. Через маленький запальний процес при зниженому імунітеті можуть виникнути захворювання, які безпосередньо не пов’язані з видаленням зуба. Простіше кажучи, людині зі слабким імунітетом легше заразитись будь-якими інфекційними захворюваннями, важче боротися із внутрішніми деструктивними процесами. Це головне ускладнення альвеоліту.
Запущений альвеоліт при ослабленій імунній відповіді може привести:
- до флегмони із поширенням інфекції на м’які тканини;
- до одонтогенного гаймориту із запаленням пазухи верхньої щелепи;
- до періоститу – утворення гнійних вогнищ у зоні окістя;
- до сепсису з інфікуванням крові;
- до одонтогенного остеомієліту із запаленням лицьових кісток.
Соціальним ускладненням захворювання стає неможливість легко спілкуватися з людьми, тому що співрозмовникам неприємно розмовляти з людиною, яка має неприємний запах із рота.
Лікування
Терапія захворювання має на меті усунути інфекційне вогнище і припинити запалення. Лікар при зверненні пацієнта проводить такі маніпуляції:
- вишкрібає лунку, видаляє наліт і гній, що скупчилися в ній;
- промиває перекисом водню, обробляє лікарськими препаратами (протеолітиками);
- при необхідності, робить повторне вишкрібання, якщо перше не дало потрібного ефекту.
Для запобігання повторному розвитку альвеоліту лікар може призначити антибіотики.
Важливо! У жодному разі не займайтеся самолікуванням антибіотиками. З великої кількості препаратів лікар вибирає той, який здатний швидко проникнути в кістку та м’які тканини, а у кожної людини свої характеристики проникності. Тому вибір у кожному випадку індивідуальний. Самостійне лікування не дасть потрібного ефекту, а організм серйозно постраждає від антибіотиків.
Іноді на рану призначають аплікації – компреси з анестетиками (лідокаїн, новокаїн та інші). Як антисептики застосовують стоматадин, гексорал, хлоргексидин, фурацилін. Для знеболювання та зменшення запалення застосовують нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, диклофенак).
Допомагають одужанню фізіотерапевтичні процедури – вплив лазером, ультрафіолетом, мікрохвильова та магнітотерапія, лікування змінними струмами. Вони сприяють загоєнню та якнайшвидшому закриттю вже чистої лунки.
Профілактика
Профілактика альвеоліту полягає у дотриманні всіх рекомендацій лікаря та своєчасної санації порожнини рота. За наявності інфекції в роті, наприклад карієсу, вони легко перейдуть на свіжу рану і запустять запальний процес. У цьому випадку відразу після екстракції зуба рота слід прополоскати розчинами, суворо в кратності рекомендованої лікарем. Робити це потрібно з обережністю, щоб не вимити кров’яний потік із лунки.
Інші рекомендації щодо профілактики альвеоліту:
- не полощіть рота добу після операції;
- не вживайте гарячу, грубу, гостру їжу, а також ту, що потребує посиленого жування;
- відмовтеся від надмірних фізичних навантажень, занять спортом, походів у сауну, лазню, гарячих ванн;
- не чіпайте лунку, у тому числі язиком;
- не пийте алкоголь, не куріть;
- якщо потрібний прийом антикоагулянтів – попередьте лікаря та дотримуйтесь його рекомендацій;
обов’язково пройдіть профілактичний огляд у призначений день.