Хронічне розлад невротичного рівня, провідною ознакою якого є безпричинне неконтрольоване занепокоєння з різними побоюваннями (щодо спроможності виконання робочих обов’язків або вчитися, збереження здоров’я, стосунків у сім’ї і з друзями), симптоми якого проявляються більшу частину дня.
Фактори ризику
Захворювання може проявлятися в будь-якому віці. У числі причин розвитку розлади відзначають:
- Генетичні чинники;
- Середовищні фактори: порушення внутрішньосімейних стосунків, ранній травматичний досвід;
- Жіноча стать;
- Наявність певної соматичної патології, зокрема ендокринопатії.
Клінічні прояви
- Постійні тривожні думки і побоювання, що не обмежуються існуючими стресовими ситуаціями;
- Постійне повернення до неспокійних роздумів про неможливість подолання труднощів;
- Нездатність повноцінно розслабитися;
- Посилення всіх симптомів, коли пацієнт залишається на самоті;
Гіперактивність:
- підвищена м’язова напруга,
- тремтіння кінцівок,
- безсоння,
- прояви шлунково-кишкової (діарея) і серцево-судинної дисфункції (серцева аритмія, нестабільність АТ, запаморочення),
- підвищена пітливість та ін.
При тривалому перебігу – підвищена стомлюваність.
Часто у хворих виявляється віра, що наявність постійної підвищеної тривоги дозволяє підготуватися до небезпечних ситуацій і попередити їх (магічне мислення). Розлад супроводжується зниженням ефективності соціального і професійного функціонування.
Діагностика
Проводиться лікарем-психіатром за допомогою клініко-психопатологічного методу обстеження з опорою на міжнародні діагностичні критерії для ГТ по МКБ-10:
- як самостійного психічного розладу (F4)
- як генералізованої тривоги в структурі депресії (F3).
Хронологічним критерієм для постановки діагнозу є наявність симптоматики протягом мінімум шести місяців, при відсутності інших психопатологічних розладів.
Використовується скринінг-діагностика тривожних розладів за допомогою самозаповнюється опитувальників і шкал (наприклад, шкала оцінки тривожності Гамільтона).
Лікування
Загальний план лікування – психофармакотерапія і психотерапія.
- Амбулаторно: препаратами першого вибору є антидепресанти останніх поколінь у вигляді монотерапії або в комбінації з транквілізаторами.
- Стаціонарно: при формуванні вираженої депресії потрібна госпіталізація в психіатричний стаціонар з метою проведення купірує терапії.
Спостереження
Рекомендується регулярне спостереження у лікаря-психіатра протягом року після встановлення ремісії, так як часто захворювання переходить в хронічну форму різної інтенсивності. Крім того, існує ризик формування інших психічних розладів.