Загальні відомості
Сіалолітіаз, або калькульозний сіалоаденіт – утворення конкрементів (каменів) у слинних залозах. Це захворювання було відомо ще за часів Гіппократа, проте до цього дня багато його аспектів залишаються практично не вивченими.
Так, завдяки спеціальним медико-статистичними дослідженнями стала прояснюватися справжня епідеміологічна картина Сіалолітіаз, який ще 2-3 десятиліття тому вважався патологією рідкісної і представляє інтерес, в основному, для вузьких фахівців. Насправді ж виявилося, що саме сіалолітіаз лежить в основі істотної частки клінічних синдромів і симптомокомплексом, рано чи пізно вимагають втручання щелепно-лицьового хірурга. Частотні оцінки в різних джерелах, як і раніше широко розходяться (питома частка Сіалолітіаз в загальному обсязі захворювань слинних залоз сьогодні оцінюється в діапазоні від 30% до 80%), проте вже зараз очевидно, що проблема набагато актуальніше, ніж це бачилося раніше.
Публікуються дані, згідно з якими Слюннокаменная хвороба частіше зустрічається у чоловіків. Інші автори не знаходять достовірної статистичної залежності від статі, проте в досліджених вибірках хворих виявляють триразове перевага городян над жителями сільської місцевості. Ще більша різноголосся спостерігається в оцінках вікових тенденцій захворюваності: наводяться дані про те, що найбільш часто сіалолітіаз виявляється у дітей раннього шкільного віку, проте результатами інших досліджень це спростовується, і вік переважної первинної діагностики слюннокаменной хвороби визначається в інтервалі 30-40 років.
Статистика переважної локалізації, навпаки, відрізняється єдністю оцінок: в переважній більшості випадків (понад 90%) сіалолітіаз вражає підщелепну залозу, набагато рідше виявляється в привушної, і вкрай рідко в усіх інших слинних залозах – під’язикової або малих (піднебінних, молярних, щічних і т . Д.).
Причини
Етіопатогенез калькулезного сіалоденіта в даний час активно досліджується і уточнюється. По всій видимості, захворювання слід вважати поліетіологічним і мультифакторна, тобто до його розвитку може привести одна або декілька з безлічі можливих причин, – що надзвичайно ускладнює прогнозування і профілактику.
- Найбільш значущою вважають роль вроджених аномалій будови слинної залози, при яких утруднюється відтік слини і вимивання твердих органічних і мінеральних мікрочастинок. У складі конкрементів переважають амінокислоти.
- Формується сіалоліт (розміри в різних випадках варіюють від часток міліметра до декількох сантиметрів), в свою чергу, розширює проток, створюючи аномальне механічний тиск. Застій в слинних залозах, – як і в будь-якому іншому органі, – створює прямі передумови для інфікування і запалення; рано чи пізно приєднується інфекція, що і формує характерну клініку.
- До факторів ризику відносять дисбаланс в циркуляції сполук кальцію і фосфору в організмі, дефіцит вітаміну А і т.д.
Симптоми і діагностика
Іноді сіалолітіаз випадково виявляється при стоматологічної рентгенографії – або на безсимптомному етапі (коли розміри зростаючого каменю ще недостатні для виникнення відчутного дискомфорту), або у випадках т.зв. «Німого» конкременту (досить великого, але нерухомого і не утрудняє дренаж слини). Однак частіше хворого призводять до лікаря слинні коліки – пов’язані з прийомом їжі болі у ураженій зоні, які можуть бути дуже інтенсивними (відомий навіть випадок суїцидальної спроби, мотивованої нестерпним болем). Больовий синдром, обумовлений повною або частковою обструкцією слинного протоки, набряклість і, в багатьох випадках, рясне нагноєння в силу гострого інфекційно-запального процесу, різке обмеження можливості прийому їжі, порушення артикуляції через хворобливості рухів мови, підвищення температури до 38-39 градусів з відповідним загальним нездужанням, – всі ці симптоми є типовими для клінічно вираженою стадії калькульозного сіалоаденіта (відзначимо, що даний діагноз дослівно перекладається як «обумовлене каменем запалення слинної залози»).
Для встановлення діагнозу в більшості випадків достатньо наявності специфічних скарг, результатів огляду та пальпації, а також підтверджує рентгенографії (в т.ч. контрастною сіалографії). Іноді застосовують УЗД.
Лікування
При невеликих розмірах і значною рухливості конкрементів іноді вдається викликати їх самостійну евакуацію (застосовують прогрівання і засоби стимуляції слиновиділення). Однак ефективність консервативних методів невисока і малопередбачувані. Найчастіше ставиться питання про хірургічне видалення каменя або всієї залози в цілому. З огляду на багату васкуляцію і іннервацію, а також розвиток незворотних гістологічних змін в найбільш запущених і далеко зайшли випадках, – таке втручання завжди є досить складним і ризикованим в плані наслідків.
- Тому звернутися до лікаря слід при першій же появі описаного вище дискомфорту або больового синдрому.
- Останнім часом вивчаються можливості клінічного застосування альтернативних високотехнологічних методів (наприклад, дистанційної літотрипсії), проте методологія поки знаходиться на стадії клінічної відпрацювання і широко він не отримує. Найбільш перспективною слід, мабуть, вважати малоінвазивної сіалоскопію – метод, заснований на застосуванні ультратонких ендоскопів з вбудованими операційними маніпуляторами.
