Аутоімунний лімфопроліферативних синдром: причини, симптоми

Аутоімунний лімфопроліферативних синдром: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Відноситься до групи імунодефіцитних станів, які характеризуються розвитком аутоімунної цитопенії, лімфаденопатії і спленомегалії.

Причини

З’ясовано, що причиною будь-якого типу аутоімунного лімфопроліферативного синдрому є порушення FAS-опосередкованого апоптозу лімфоцитів. При формуванні Т-лімфоцитів ті лінії, які можуть атакувати власні тканини, піддаються знищенню за допомогою активізації рецепторів CD-95 (Fas-рецепторів), що розташовуються на поверхні їх мембрани. Рецептори CD-95 відносяться до групи рецепторів викликають некроз пухлин, вони активують багатостадійну реакцію за участю каспаз, яка закінчуються апоптозом клітини. При аутоімунному лімфопроліферативного синдромі мутації в генах викликають інгібування цього процесу на певній стадії, в слідстві чого порушується процес усунення потенційно небезпечних клонів Т-лімфоцитів в слідстві чого відбувається їх накопичення в лімфатичних вузлах. Крім цього, створюються сприятливі умови для аутоімунного ураження органів і тканин.

Найпоширенішими є спадкові та спонтанні мутації в гені TNFRSF6, які виробляють кодування власне Fas-рецептор. Такі порушення структури білка призводять до того, що він втрачає здатність виконувати свої рецепторні функції і активувати апоптоз. Іноді спостерігаються соматичні мутації в гені FAS, які проявляються в пізньому дитячому або пубертатному періоді, і тому їх відносять до окремої групи захворювань. Другий за поширеністю тип аутоімунного лімфопроліферативного синдрому характеризується мутацією в гені CASP10, який відповідає за кодування цистин-аспарагін кислотну протеазу. Даний білок відіграє основну роль у передачі сигналу про апоптозу з клітинної мембрани в ядро ​​клітини. Такі ж порушення викликає мутація гена CASP8.

Симптоми

Симптоми захворювання відрізняються високою варіабельністю, що обумовлено великою кількістю мутацій, здатних викликати такі стани. Перші симптоми захворювання можна помітити вже на п’ятнадцятий день після народження, а також в дитячому або підлітковому віці в разі соматичних мутацій в генах FAS, CASP10 або NRAS. На початковій стадії недуги у пацієнта відзначається розвиток лімфаденопатії, що виявляється збільшенням в розмірах пахвових, пахових або шийних лімфатичних вузлів. Лімфатичні вузли безболісні і не спаяні з навколишніми тканинами. У пацієнта може виявлятися спленомегалія, що супроводжується збільшенням печінки.

Читайте також:  Вузловий зоб (зоб щитовидної залози): причини захворювання

Аутоімунний лімфопроліферативних синдром: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Аутоімунні прояви захворювання виникають через деякий час після лімфаденопатії і збільшення селезінки. Найчастіше у хворого виявляється ураження кров’яних паростків:

  • тромбоцитопенія,
  • гемолітична анемія, яка веде до жовтяниці і в рідкісних випадках до нейтропенії.

Крім крові, аутоімунним ураженням можуть піддаватися органи травної системи, у хворого відзначається розвиток:

  1. гастриту,
  2. панкреатиту,
  3. коліту,
  4. аутоімунного гепатиту.

Іноді в патологічний процес втягується шкіра в слідстві чого у хворого виявляються ознаки васкуліту, що робить клініку аутоімунного лімфопроліферативного синдрому схожою на клінічну картину системний червоний вовчак. Іноді у хворих виявляються:

  • аутоімунні форми тиреоїдиту,
  • гломерулонефриту,
  • ураження суглобів і очі (іридоцикліт, увеїт).

Досить часто спостерігаються ураження центральної нервової системи, які проявляються епілептичними припадками, міелітом або мозочковою атаксією.

Діагностика

Діагностування аутоімунного лімфопроліферативного синдрому проводиться на підставі огляду, лабораторних, імунологічних і генетичних досліджень. Таким хворим призначається загальний і біохімічний аналіз крові, Проба Кумбса, проточна іммуноцітофлюоріметрія, яка проводиться з метою виявлення кількості лімфоцитів з атиповим набором рецепторів, вивчення биоптате лімфатичних вузлів і гістологічне дослідження селезінки.

Іноді фахівець може призначити секвенування гена FAS з метою виявлення мутацій, які стали причиною аутоімунного лімфопроліферативного синдрому.

Лікування

На даний момент не розроблено етіотропного лікування аутоімунного лімфопроліферативного синдрому. Патогенетична терапія захворювання зводиться до застосування імуносупресивних і цитотоксичних засобів. Як засоби, що пригнічують аутоімунних активність, найчастіше використовуються кортикостероїди.

Читайте також:  Гемохроматоз

Профілактика

На даний момент не розроблено ефективних методів профілактики розвитку аутоімунного лімфопроліферативного синдрому. Парам з несприятливим сімейним анамнезом на етапі планування вагітності рекомендується відвідати генетика.

Вікторія Стоянова
Вікторія Стоянова

Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

Molo4nica.in.ua