Захворювання аутоімунного характеру, хронічного перебігу, що вражає тканини щитовидної залози.
Причини
Розвиток даного захворювання може викликати генетична схильність індивіда, в сукупності з впливом на організм факторів зовнішнього середовища, таких як клімат, особливості харчування і способу життя, в слідстві чого в організмі людини утворюються антитіла до власних тканин щитовидної залози, викликаючи тим самим, запальний процес в останньої. Провокуючий вплив також може мати прийом деяких лікарських засобів, прийом високих доз йоду, тривале перебування на сонці.
Симптоми
Ступінь симптоматичного прояви даної хвороби залежить від рівня тиреоїдних гормонів в крові (тироксин, трийодтиронін). При зниженні рівня гормонів, виникають симптоми гіпотиреозу:
- млявість,
- апатія,
- набір ваги,
- сухість шкіри,
- випадання волосся,
- першіння в горлі,
- погіршення пам’яті,
- можливо також збільшення розмірів щитовидної залози.
У разі збільшення рівня тиреоїдних гормонів, у хворого виникають проблеми в роботі серця, прискорене серцебиття, тремтіння в пальцях рук, втрата ваги, сильна втома, дратівливість, зміна настрою.
Діагностика
З метою діагностики виконується загальний і біохімічний аналіз крові, імунограма, аналіз крові на визначення рівня тиреоїдних (тироксин (Т4), тиреотропний гормон (ТТГ)). Також необхідно виконати:
- ультразвукове дослідження щитовидної залози,
- тонкоголкової біопсію щитовидної залози.
Лікарем проводиться також аналіз сімейного анамнезу хворого і анамнезу життя.
Лікування
Лікування даного захворювання передбачає використання замісної гормональної терапії, в особливо рідкісних випадках, при розростанні тканини щитовидної залози, показано оперативне лікування. В ході медикаментозного лікування, застосовують такі препарати:
- Альфа-фетопротеїн,
- Еутірокс, L-тироксин.
Профілактика
Хворому на аутоімунний тиреоїдит необхідно диспансерне спостереження.
