Як зрозуміти, що в тебе післяопераційна грижа?

Чим небезпечна післяопераційна грижа

Деякі аспекти термінології

У будь-якій грижі виділяють грижовий мішок, грижовий вміст і грижові ворота.

  1. Грижовий мішок є розтягнутою ділянкою очеревини, яка разом із внутрішніми органами вийшла через дефект у черевній стінці і прикриває їх. При післяопераційних грижах часто зустрічаються «багатокамерні» грижі, коли в рубці є не один, а кілька розташованих дефектів.
  2. Грижовий вміст – це ті органи або їх частини, які вийшли за межі порожнини живота.
  3. Під грижовими воротами розуміють сам отвір або дефект черевної стінки, через який надалі виходить грижа.

Чому утворюються післяопераційні грижі?

Утворенню післяопераційної грижі сприяє безліч факторів. Важливим моментом їх виникнення є порушення динамічної рівноваги між тиском усередині живота та здатністю стінок черевної порожнини протидіяти йому.

Чинники освіти гриж

  • До факторів відносять: індивідуальні особливості кожної конкретної людини – такі, як спадковість, стан харчування, вік, супутні хвороби та обмінні порушення. При деяких захворюваннях сполучної тканини, наприклад, при синдромі Марфана виникає її слабкість, рубці дома проведеної операції формуються слабкі. Часто слабка сполучна тканина утворюється при недостатності харчування, у людей похилого віку, при онкологічних або ревматологічних захворюваннях. Цукровий діабет, ожиріння також призводять до уповільнення формування рубця.
  • Виробляючими факторами можуть бути захворювання або стан людини, які призводять до значного підвищення внутрішньочеревного тиску (бронхіальна астма, хронічний бронхіт з постійним кашлем, тривалі запори, утруднення сечовипускання при проблемах з передміхурової залозою, вагітність і пологи, фізична праця або спортивні заняття, пов’язані з підйомом) і перенесенням тяжкостей.В нормальних умовах формування міцного рубця відбувається протягом 2,5-3 місяців, а його остаточна організація – до 12 місяців.Несвоєчасне і, найголовніше, різке збільшення фізичного навантаження на рубець, що ще не сформувався, призводить до зниження його міцності і утворенню гриж у перший рік після хірургічної операції.
  • Існують і місцеві фактори, які впливають на загоєння післяопераційної рани та можуть спричиняти утворення грижі. Запалення (і тим більше нагноєння) післяопераційної рани може вплинути на рубець, роблячи його ненадійним і неміцним, збільшуючи небезпеку появи грижі. До цього призводить і непереносимість організмом хворого шовного матеріалу. Реакція запалення на нитки, що з’являється при цьому, часто призводить до формування лігатурних нориць, і в подальшому, до появи дефектів в післяопераційному рубці. Зараз існує велика кількість сучасних ниток, створених на основі біоінертних матеріалів, які практично не викликають реакцій запалення чи відторгнення. Порушення відновлення тканин і зниження міцності рубця також провокується технічними похибками закриття операційної рани (груба травматизація тканин, недотримання анатомічної послідовності їх з’єднання, поганий гемостаз) або необхідністю залишення тампонів або дренажів, що частіше зустрічається в екстреній хірургії.
Читайте також:  Гострий біль внизу живота зліва, справа — причини

Класифікація післяопераційних гриж

Грижові випинання класифікують за розмірами. Виділяють:

  • малу післяопераційну грижу, яка знаходиться в будь-якій одній із областей живота і не змінює його конфігурацію. Визначається тільки при пальпації або ультразвуковому дослідженні з розмірами грижових воріт до 5 см;
  • середні післяопераційні грижі, які займають частину однієї області живота з утворенням видимого випинання та розмірами грижових воріт від 5 до 10 см;
  • великі післяопераційні грижі, що повністю займають будь-яку область передньої черевної стінки, змінюючи форму живота, з розмірами воріт від 10 до 15 см;
  • гігантські післяопераційні грижі, що займають дві – три області живота і більше, різко деформують живіт, що заважають у повсякденному житті, при розмірах грижових воріт понад 15 см. Товариством герніологів Росії в 2006 р. було рекомендовано дотримуватися SWR Класифікації, визнаної в Мадриді на Мадриді герніологів.

Ця класифікація враховує три основні параметри: локалізацію грижі по відношенню до пупка (серединні, бічні та поєднані), розміри грижових воріт та наявність рецидивів.

Як зрозуміти, що в тебе післяопераційна грижа?

Клінічні прояви вентральних гриж

Найчастіше пацієнти з вентральними грижами самі помічають випирання в районі післяопераційного рубця або скаржаться на дискомфорт, біль або неприємні відчуття в цій ділянці, що посилюються при фізичному навантаженні. При гігантських невправних грижах, вміст яких є петлі кишечника, можуть виникнути скарги, пов’язані з порушенням проходження їжі. При утиску вмісту грижі з’являється гострий біль, може виникнути нудота та блювання.

Читайте також:  Вроджена кишкова непрохідність: причини, діагностика

Обстеження

Виявлення грижі, як правило, не викликає труднощів. Найчастіше вистачає візуального огляду та пальпації випинання. За потреби проводиться ультразвукове дослідження.

Однак, під час підготовки до хірургічного лікування необхідно провести повноцінне обстеження з метою виявлення та своєчасної корекції супутніх захворювань, які можуть стати факторами ризику рецидиву грижі. А також оцінити функцію дихальної та серцево-судинної системи для того, щоб вибрати найбільш підходящий для кожного пацієнта спосіб операції.

При виникненні труднощів у діагностиці – при складних багатокамерних грижах, коли необхідно визначити особливості топографії грижового дефекту, виміряти ворота гри для індивідуального підбору сітчастого імпланту – виконується КТ або МРТ органів черевної порожнини.

Передопераційна підготовка

Необхідна хворим з великими та гігантськими післяопераційними грижами, а також за наявності захворювань, що привертають до виникнення гриж. Підготовка повинна включати як медикаментозну корекцію супутніх захворювань, а й підготовку шкірного покриву у сфері операції (лікування лігатурних нориць, попрілостей, мацерацій); підготовку кишечника (лікування запорів); профілактику дихальних та серцево-судинних ускладнень, профілактику синдрому внутрішньочеревної гіпертензії. Більшість підготовчих заходів проводиться амбулаторно під контролем терапевта (кардіолога) та хірурга.

Лікування післяопераційної грижі

Єдиний спосіб лікування будь-яких видів гриж, у тому числі післяопераційних – це хірургічна, основним завданням якої є повернення грижового вмісту в черевну порожнину в правильне анатомічне положення і відновлення цілісності черевної стінки (тобто її пластика). Важливо розрізняти два основних види пластики черевної стінки.

  • 1) Пластика передньої черевної стінки власними тканинами (м’язово-апоневротична або фасціально-апоневротична).
    Перевага цього методу полягає у поєднанні однорідних тканин та відсутності необхідності використання синтетичних матеріалів. Однак можливість його виконання залежить від величини воріт грижі та стану тканин черевної стінки. Пластика післяопераційної грижі місцевими тканинами здійсненна тільки при невеликому розмірі дефекту менше 5 см, відсутності натягу тканин і при хорошому стані апоневрозу та м’язової тканини. Якщо усуваються малі післяопераційні грижі, допускається місцева анестезія, в інших випадках – дається наркоз.
  • 2) Протезуюча пластика: пластика синтетичними імплантами «сітками», закриття дефекту апоневрозу при післяопераційній грижі синтетичним протезом.
    Необхідність встановлення імпланта виникає у переважній більшості випадків післяопераційних гриж. Імплант може бути встановлений як при повному ушиванні грижових воріт з метою зміцнення лінії шва, так і для закриття грижових воріт без натягу.
Читайте також:  Хвороба Осгуда

Протезуюча герніопластика виконується при рецидивних грижах, за наявності множинних грижових дефектів уздовж післяопераційного рубця, за наявності системного захворювання сполучної та м’язової тканин.

При великих та гігантських післяопераційних грижах, за наявності дихальної або серцево-судинної недостатності застосовуються лише «безнатяжні» методи пластики, коли сітка закриває грижові ворота у вигляді латки.

Сітчастий протез встановлюється традиційним способом після висічення старого післяопераційного рубця, так і лапароскопічно через проколи на бічних поверхнях живота. Для лапароскопічної установки використовуються спеціальні «антиадгезивні» сітчасті імпланти, які унеможливлюють «прилипання» петель кишечника до поверхні сітки. Подібні імпланти підбираються індивідуально, залежно від розмірів грижових воріт черевної порожнини пацієнта. Перевагою лапароскопічної установки є швидше відновлення після операції, менший больовий синдром, можливість ранньої активізації і повернення до звичайного життя. Крім того, виключається ризик інфікування імпланту від запальних грануль навколо старого шовного матеріалу. Але є низка протипоказань, які виключають вибір цього операції.

Отримати докладні роз’яснення та підібрати оптимальний у кожному випадку спосіб лікування післяопераційної грижі можна звернувшись до нашої клініки на консультацію до лікарів нашого хірургічного відділення. На базі клініки проводиться лікування будь-яких гриж, у тому числі післяопераційних. Лікування пацієнтів проводиться при використанні різних джерел фінансування: за програмами обов’язкового та добровільного медичного страхування, та на госпрозрахунковій основі.

Вікторія Стоянова
Вікторія Стоянова

Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

Molo4nica.in.ua